Село Тайкури розташоване зовсім поруч з обласним центром Рівне. За легендою, Тайкури з польської «Тайни гури» («Тайні гори»), бо тут в ущелинах горбів при завалах дерев ховалися від татар місцеві мешканці. З часом цю місцевість стали називати Тайгури, а пізніше – Тайкури.

Хоча, на вказівнику й зазначена дата «1614 рік», насправді це не дата заснування села, а дата отримання Тайкурами від короля польського Сигизмунда ІІІ магдебурдії й відповідних міських дивідендів – можливість проведення двох ярмарків на рік, самоврядування та певних митних привілей, а також право (або зобов’язання) звести й утримувати мурований замок замість вже існуючої дерев’яної фортеці. В тому ж 1614 році Тайкури отримують міський герб та печатку, на яких зображений Святи Юрій. Святий цей з’явився на міському гербі, як покровитель тодішнього власника міста - Юрія Вишневецького.

А взагалі-то ця місцевість була заселена ще в неоліті. В одному з курганів на околицях села археологами було знайдено давнє поховання.

Перша письмова згадка про Тайкури датується 1570 роком. Тоді село належало Кірдеям-Тайкурським. В 1583 році власником стає Іван Чаплин-Шпановський, а затім його донька Федора (Теодора) виходить заміж за Юрія Вишневецького й як придане Тайкури переходять до цього могутнього і на той час руського православного роду. Саме за Вишневецьких Тайкури отримують надійний захист у вигляді потужного мурованого замку. З 1614 року містечко отримало магдебурзьке право.

Колись це була регулярна в плані фортеця з кутовими баштами з’єднаними потужними стінами. В’їзд замикав підйомний міст перекинутий через глибокий рів. Зараз залишились лише фрагменти стін, частина однієї з башт (мала колись висоту в 30 метрів), засипаний осадний колодязь та порослі чагарниками частину валу й рову.

На початку XVIII ст. після Вишневецьких Тайкури переходять до Пеплевського. Часи володіння нових власників позначились на архітектурній спадщині Тайкур зведенням в 1710 році ще однієї реєстрової архітектурної пам’ятки - костела Святого Лаврентія.

Пепловський, в 1731 році зводить муровану православну церкву Покрови Богородиці (при церкві діяла церковно-приходська школа з 1876 року). Цей п’ятибанний, хрестоподібний в плані храм належав місцевій греко-католицькій громаді. У 1992 році храм переведений у підпорядкування Української Православної церкви Київського патріархату. У 2007 році інтер’єр храму було розписано львівськими майстрами.

Мерщій вирушайте до Тайкур, щоб побачити на власні очі цікаві об’єкти минулого.

Доїхати з Рівного до Тайкур можна маршрутним таксі Рівне – Тайкури, яке курсує досить часто з залізничного вокзалу або власним автомобілем. Від окружної дороги навколо обласного центру, всього 8 кілометрів.