На території Рівненського району знаходиться велика кількість пам’яток архітектури як національного, так і місцевого значення.

Крім того, в районі наявні 411 пам'яток археології, 414 пам’яток історії та монументального мистецтва.

Гордістю та окрасою Рівненського району та області є:

• Будівля гімназії в м.Рівне

Пам’ятка архітектури національного значення (охор. № 599),
взята на державний облік Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970

Закладання фундаменту під головну будівлю гімназії відбулося 11 серпня 1836 року. У церемонії взяв участь князь Любомирський, представники міської громади. Проект споруди, на замовлення князя, виконав відомий придворний архітектор Бургійон за участю професора архітектури Міховича. В 1839 році будівля гімназії була завершена. Будівля Рівненської чоловічої гімназії пов’язана з іменами Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Володимира Короленка, Ніла Хасевича. Окрім навчального закладу, який ще мав статус реального училища, в стінах цієї будівлі перебував департамент освіти уряду Директорії, очолюваний Іваном Огієнком, куратором округу шкільного Волинського Воєводства. З 1922 року в споруді розміщувалося управління Волинського шкільного округу, згодом Рівненський обком КП(б)У. В часи окупації – Рейхскомісаріат «Україна», а з 1944 року будинок знов зайняв Рівненський обком компартії. У 1975 році обкомівський будинок передали в розпорядження Рівненського краєзнавчого музею. Музейна експозиція була відкрита в грудні 1978 року.

Сьогодні в Рівненському обласному краєзнавчому музеї експонується та зберігається близько 140 тисяч експонатів. Вони представляють археологічну, нумізматичну, етнографічну, природничу колекції, документи, нагороди, особисті речі відомих діячів краю. Особливе місце належить творам волинського іконопису. Львівським історичним музеєм на постійне експонування передані чисельні експонати, серед яких «Острозька Біблія» 1581 року. Окрасою мистецької збірки музею є роботи відомого скульптора Томаша-Оскара Сосновського, виконані з білого мармуру в стилі академічного неокласицизму.

• Костел (Костьол Лаврентiя) в с.Тайкури

Пам’ятка архітектури національного значення (охор. № 1520).
Взята на державний облік Постановою Ради Міністрів Української РСР
від 06.09.1979 № 442.

Костел розташований в с. Тайкури, на відстані 14-ти кілометрів у південно-східному напрямку від міста Рівне. Костел відноситься до групи пам'яток раннього бароко і являє собою величну, хрещату у плані споруду.

Один із власників, подільській підскарбій Пепловський 1710 році дав кошти на спорудження мурованого костелу св. Лаврентія в с. Тайкури.

В джерелах існує згадка про напис над дверима, де перелічуються маєтки Пепловських у Київському, Волинському, Подільському воєводствах, імена його рідних – дружини, дітей, а також імена підданих. Розміри плити сягали одного метра в висоту і двох метрів завширшки, товщина плити тринадцять сантиметрів. На ній було висічено зображення родинного гербу і напис латиною, який містив інформацію про те, що фундатором костелу виступив Лаврентій Пепловський, а також вказано, що у віці 68 років, 12 квітня 1720 року Лаврентій Пепловський помер.

Відомо, що у костелі зберігалась частина речей ХVІ – ХVІІ ст., перенесених зі старого замку. Костел залишався діючим до 1939 року.

Після закінчення другої світової війни будівля костелу використовувалася в якості складу для збіжжя. Дерев’яне обладнання храму, в тому числі і орган, було розібрано місцевими жителями на дрова.
Після такого використання інтер'єр та екстер'єр костелу дуже постраждали і відновити їх стало справою майже неможливою.

У 1979 році, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1979 року, № 442, костел святого Лаврентія, був взятий під охорону з категорією республіканського значення під №1520.

• Духовна семінарія в с.Дермань Друга

Пам’ятка архітектури місцевого значення (охор. №115-Рв), взята на державний облік Рішенням виконкому обласної Ради народних депутатів від 28.07. 1990 № 140
 

Найдавніші відомості про Дермань є княжа грамота від 8 грудня 1322 р.

В XVI ст. Дермань стає одним із осередків української культури на Волині. Констянтин Острозький переносить у монастир частину устаткування друкарні з Острога і відкриває тут духовну школу.

На початку ХVІІ століття монастирське майно переходить у володіння уніатів. Відомо, що 1649 року Богдан Хмельницький наполягав, щоб його залишили православним. Саме для цієї семінарії 1912—1913 збудували нове приміщення й освятили його 5 вересня 1913 року. Зараз тут розташовується Дерманська гімназія. Тут навчалися Улас Самчук, живучи в Тилявці на Кременеччині (за 50 кілометрів від Дерманя), Микола Хомичевський, відомий як Борис Тен. Саме цю школу світ знає завдяки Уласовій “Волині”.

У роки другої світової війни у 1942 в Дермані діяла школа поручників УПА та Картографічний інститут УПА.

Сьогодні у приміщенні Духовної семінарії розташований Дерманський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад".

• Башта Нова (Кругла) м.Острог

Пам’ятка архітектури національного значення (охор. № 602/2), взята на державний облік
Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970

Встановлено, що замковий комплекс на Садовій або Замковій горі Острога був збудований на території давньоруського городища XI – XII ст. ст. Першим будівничим замку і міста був Дмитро – Любарт Гедеминович. Першою оборонною кам’яною спорудою замку була Вежа Мурована. Замок в цей період являв собою, очевидно, тип однобаштової фортеці з дерев’яними стінами і одною житловою і оборонною баштою – донжоном. Костянтин Іванович Острозький, який вже на початок XVI ст. був одним з найбагатших вельмож Великого князівства Литовського.Призначенням її було ведення флангового обстрілу супротивника і підсилення обороноздатності кута фортечних мурів. В Європі такі башти будувались з ХІІІ по XVI ст. включно. В інвертарних описах згадується як “башта Нова”, або башта кругла, загальноміська (за обов’язком міщан ремонтувати її).

За художніми властивостями башта є видатним витвором української архітектури XVI ст., що набула свій розвиток під впливом ренесансу.

• Вежа Мурована (Сторожева башта) м. Острог

Пам’ятка архітектури національного значення (охор. № 602/1), взята на державний облік
Постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970

Першою оборонною кам’яною спорудою Острозького замку була Вежа Мурована. О.М.Годованюк датує її побудову XIV ст. Замок в цей період являв собою тип однобаштової фортеці з дерев′яними фортечними мурами і одною житловою і оборонною баштою-донжоном. Вже в кінці XIII - поч. XIV ст. кам’яні башти такого типу існували в Стовп’є, Белавіно, Кам’янці-Литовському, Чарторийському і в інших містах. Приміщення вежі були пристосовані для зберігання припасів, тут була криниця для води, всі необхідні компоненти захисту фортеці в період облоги. Тут же був необхідний для життя феодала зал для урочистостей, житла.

• Костел св. Антонія в м. Корець

Пам’ятка архітектури національного значення (охор. № 601-Н).
Взята на державний облік Постановою Ради Міністрів Української РСР
від 24.08.1963 № 970.

Первісно це був костел Успіння Пресвятої Богородиці, заснований в 1533 році засобами Карла Корецького, на той час власника міста.

У 1706 році костел був відновлений.

У 1916 році відбулась його цілковита перебудова за проектом архітектора Йосипа Дзеконського. Після цього костел був освячений на честь св. Антонія.

На південний схід від костелу розташована дзвіниця. Територія костелу оточена невисокими мурами з брамою.

Костел мурований з цегли, зального типу, з напівкруглою вівтарною частиною та нар тексом. З північного та південного боків до нього прилягають частини об’єму давнього розібраного костелу, що утворюють капели існуючого. Північний фасад декоровано бароковим фронтоном. Південна каплиця (колишній пресбітерій) перекрита куполом, увінчаним великим бароковим ліхтарем.

• Клеванський замок

Селище Клевань знаходиться за 20 кілометрів від обласного центру. Перші згадки про селище датовані ХІІ ст. і на той час мало назву Коливань. У писемних документах воно зустрічається також у 1458 році як власність князя М.Чарторийського. У ХV ст. на одному із високих пагорбів річки Стубли. Ф.Чарторійським було побудовано укріплений замок, який дійшов до нашого часу (після кількох перебудов). Укінці ХV століття замок було обновлено і оточено глибоким ровом, який наповнювався водами Стубли і могутніми кам’яними стінами. Тоді ж по кутах утвореного трикутного майданчика було зведено дві кам’яні вежі, п’ятикутні у плані. Обидві вежі збереглися відносно непогано, особливо східна. Їх стіни в окремих місцях досягали вражаючої товщини – 3,8 метра. Третя вежа, яка не збереглася, була дерев’яною.

По другу сторону від замку височіє костел Благовіщення, 1610 року. У центрі селища, поблизу древнього городища, збереглася ще одна архітектурна пам’ятка – Різдвяна церква (1777р.), поряд з нею – дзвіниця (1844р.).

• Свято-Миколаївська церква та Свято-Миколаївський жіночий монастир у селі Городок

Перша писемна згадка про Городок датується 1463 роком. Городок належав князям Збаразьким і тут було збудовано фортечну оселю князів. Власником церкви на території Городка у ті роки був Великий литовський князь Свидригайло. Пізніше, у 1516 році, княгиня Анастасія Гольшанська подарувала поселення Городок Києво-Печерсткій лаврі. А Марія Несвіцька збудувала тут величний замок. Історія Городка пов’язана з життям та діяльністю барона Рудольфа Штейнгеля, який у 1878 році придбав Городоцький маєток. Він одружився з українкою. Його син - Федір Штейнгель був відомим у свій час меценатом, організатором культурного і наукового життя на Волині. За участю барона Ф.Штейнгеля та археолога і етнографа М.Ф.Біляшівського у Городку було відкрито перший краєзнавчий музей на Волині, завдяки якому Городок на початку минулого століття був справжнім науковим центром по вивченню Волині.

На території села Городок знаходиться діючий Свято-Миколаївський жіночий монастир при Свято-Миколаївській церкві. Побудований храм у ХVІІІ ст. Територія монастиря омивається з усіх сторін водою і є дуже мальовничою.

• с.Пересопниця

У 15-ти кілометрах від міста Рівне розташоване село Пересопниця. Історично пам’ятне місце, адже у Пересопницькому монастирі Різдва Пречистої Богородиці (відомим з 1467 року) народилась унікальна пам’ятка національної культури – Пересопницьке Євангеліє. У 1561 році архімандрит Григорій та художник Михайло Василевич завершили переклад Євангелія “із язика болгарського на мову рискую.. для лепшего вирозумлєня люду христіанського посполитого”.

Пересопницька Першокнига – перлина рукописного книжкового мистецтва. Вона багато орнаментована, прикрашена високохудожніми кілька кольоровими заставками, мініатюрами, ініціалами, кінцівками в стилі Відродження.

У 2011 році там відкрито культурно-археологічний центр «Пересопниця».

Повний перелік пам’яток археології, історії та монументального мистецтва Рівненського району