Сьогодні ми вшановуємо памʼять захисників, які віддали життя за Україну під час сучасної російсько-української війни.

Звісно, це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про загиблих воїнів. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Ця памʼятна дата також відсилає нас до перших масових втрат України у російсько-українській війні девʼять років тому. Коли під час виходу українських захисників із оточення під Іловайськом у 2014-му російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості. Українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.

За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів. Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат. Поки триває війна до перемоги, ми не можемо знати кількості полеглих героїв. Але українське суспільство повинно докласти зусиль, щоб вони були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Адже в серці кожного українця війна створила свій військовий цвинтар, де назавжди – пам’ять про побратимів, рідних і коханих, друзів, колег, сусідів, знайомих, які стали на захист України і пожертвували життям заради свободи. 

Шануємо. Дякуємо. Пам’ятаємо