28 квітня в Рівному на майдані Незалежності із вдячністю, з пошаною громадськість попрощалася із Захисником України Ігорем Люшиним.

Ігор народився в селі Невірків колишнього Корецького району. Там закінчив школу, а за тим здобув освіту вчителя фізкультури у Рівненському державному гуманітарному університеті. Служив у Запоріжжі у внутрішніх військах МВС, далі – знайомство з коханою дружиною Діаною, шлюб, дітки, сімейні клопоти. Жили на Київщині в Ірпіні, Бучі, а останні п’ять років – у Маріуполі, звідки родом дружина Діана. Виховували разом прекрасних донечку та сина, загалом, жили своє щасливе життя.

24 лютого, коли почалася війна, відразу покинули місто, Ігорю було важливо, щоб сім’я жила в безпеці, тож повернулися на Рівненщину, пожили в його селі, а потім поїхали в Рівне. Ігор став на облік, шукав роботу, але не встиг, його мобілізували. Відтоді, всі 11 місяців служби він був «на нулі».

У перші дні війни Ігор не став ховатися, він знав, що боронити державу – більше, ніж просто обов’язок. Принциповий, врівноважений, щирий – таким його пам’ятають усі рідні та друзі.

Він назавжди залишиться для дітей найкращим татком.

А ще він любив майструвати, добре розбирався у всьому, до чого прикладав свої руки. Мав насправді золоті руки, в яких робота наче сама виконувалася. І, головне, кожну розпочату справу доводив до кінця. Багато друзів, знайомих зверталися до Ігоря за порадою, з проханням допомогти – він ніколи не відмовляв. Врівноважений, спокійний, мудрий. Та й вдома все тримав на собі. Він уособлював спокій, розраду, впевненість, любов.

Ігор був людиною неймовірної сили. Навіть після лікування у госпіталі він повертався до своїх побратимів, бо ж відчував безмежну відповідальність перед ними.

Таким Ігор залишиться в пам’яті людей назавжди.

32-річний сержант Ігор Люшин загинув 24 квітня внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання завдання поблизу населеного пункту Червонопопівка на Луганщині.

Поховали Героя на території кладовища «Нове».

В Ігоря залишилися дружина та двоє маленьких дітей, мама, тато, двоє братів, бабуся.

         28 квітня в Костопільській громаді оголошено Днем жалоби, громадськість віддала шану та належно провела в останню дорогу військового, Героя Олександра Цюха.

Олександр народився 25 жовтня 1965 року в місті Костопіль. Закінчив Клесівську ЗОШ І-ІІ ступенів, був випускником Здолбунівського професійного училища залізничного транспорту. Армійську підготовку Олександр проходив у військовому навчальному центрі в Туркменістані. Жив у Костополі, був приватним підприємцем, працьовитою, чуйною, доброю людиною.

1 березня 2022 року Олександра Цюха мобілізували на військову службу, був сержантом, розвідником-далекомірником відділення військової частини.

26 квітня 2023 року 57-річний сержант Олександр Цюх був госпіталізований у Дубровицьку лікарню. Наступного дня він помер від ішемічного інсульту.

Поховали військовослужбовця на «Новому» кладовищі міста Костопіль поруч із іншими Воїнами Небесного Легіону.

У Героя залишилися дружина, троє дітей та три внучки.

Ми назавжди прощаємося з вірними синами України, платимо надвисоку ціну нашої свободи та незалежності – Герої віддають життя задля наближення Перемоги над ворогом. У пам’яті, в літописі Українського народу Герої – Захисники України житимуть вічно.

Висловлюємо наше співчуття рідним, близьким, друзям, громадам, військовим побратимам Воїнів, розділяємо з вами біль від непоправної втрати.

Вічна світла пам’ять, слава, шана і честь військовослужбовцям Збройних Сил України Ігорю Люшину, Олександру Цюху!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль.

(у публікації використано інформаційні матеріали Рівненської, Костопільської міських рад)