Сьогодні, 26 лютого 2024 року, Рівненський район попрощався і провів останньою земною дорогою воїнів-захисників – Рівненська громада Олексія Осадчого та Едуарда Гринька, Костопільська Назара Снітчука та Здолбунівська - Олександра Потапчука.

Олексій Осадчий народився 6 грудня 1977 року у Рівному. Закінчив 11 школу, потім НУВГП, де здобув фах "інженера-будівельника".

Олексій довгий час працював проектантом у Рівненській філії Науково-проектного інституту хімічних технологій "Хімтехнологія". Це був філіал Сєвєродонецького проектного інституту. Коли почалися активні воєнні дії філіал закрили. Згодом Олексій працював інженером у виробничому відділі на підприємстві "Здолбунівкомуненергія".

Надзвичайно добрий, спокійний, стриманий Олексій завжди знаходив спільну мову з оточуючими. Його дуже любили колеги, адже він був дуже врівноваженим та відповідальним.

У серпні 2023 року Олексій добровольцем долучився до лав Збройних Сил України.

Він виконував свої обов'язки, завжди точно, спокійно та відповідально. Його поважали побратими та керівництво.

Два місяці тому Олексій приїжджав додому на поховання батька. Це був останній раз, коли мама бачила сина.

20 лютого 2024 року 46-річний солдат Олексій Осадчий помер у медичному пункті на Донеччині.

Едуард Гринько народився 26 жовтня 2002 року у місті Селидове на Донеччині. Навчався спершу у школі села Зоряне, а потім у школі міста Гірник. У Селидівському професійному ліцеї здобув фах електрогазозварювальника.

"Коли почалися воєнні дії на Донеччині, син був іще маленьким. Але вже тоді малював танки, зброю, хотів стати військовим. А у 18 років підписав контракт із Збройними Силами України," - розповідає мама Героя Раїса.

Початок повномасштабного вторгнення застав Едуарда вдома у відпустці. Мама пригадує, що з першого дзвінка син покинув усе і відразу вирушив у частину. Відтоді був на найгарячіших позиціях.

Мама та брат Едуарда через військові дії вимушені були покинути рідне місто. Спершу переїхали до столиці, а рік тому - у Рівне.

Із 5 червня 2023 року 20-річний старший солдат Едуард Гринько вважався зниклим безвісти на Харківщині.

Лише сьогодні тіло Захисника поховали на Алеї Героїв кладовища «Нове» міста Рівного.

Здолбунівська громада віддала останню шану воїну Збройних Сил України Олександру Потапчуку.

Олександр Потапчук народився у Здолбунові. Закінчивши міську ЗОШ І-ІІІ ст. № 6, вступив до Рівненського технічного коледжу, де здобув спеціальність «механік».

Згодом працював на АТ «Укрзалізниця». Мав по-справжньому золоті руки, вправно виконував ремонтні роботи. Був добрим та працьовитим, охоче допомагав усім, хто цього потребував. Любив рідних, з особливим трепетом ставився до своєї бабусі.

У грудні 2023 року Олександра призвали на військову службу за загальною мобілізацією.

18 лютого 2024 року Олександр Потапчук, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув під час стрілецького бою з окупантом на Запоріжжі. Йому був лише 31 рік.

Костопільська громада попрощалась із Назаром Снітчуком.

Назар Снітчук мав позивний «Сич». Служив інспектором прикордонної служби, гранатометником третього відділення прикордонної комендатури швидкого реагування. Захисник загинув 17 лютого 2024 року під час виведення особового складу з Авдіївки на Донеччині. Воїн отримав поранення несумісні з життям.

Вшанувати пам'ять військового прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, представники влади та жителі громади. 26 лютого чин похорону відбувся у соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ. Пішою ходою полеглого героя провели до майдану Т.Г. Шевченка, де прощалася із ним громада. Поховали захисника на «Новому» кладовищі поруч з іншими воїнами небесного легіону.

Спочивайте з миром, Герої!

Вічна пам'ять та шана полеглим за волю України Захисникам!

Висловлюємо щирі та глибокі співчуття сім’ям полеглих воїнів, їхнім близьким, друзям, військовим побратимам, всім, хто втратив дорогих людей!