22 квітня в День жалоби жителі Костопільської громади востаннє віддали належну шану та попрощалися з Героями Валерієм Переходьком і Геннадієм Гузоватим.

    Валерій народився 8 квітня 1986 року, проживав у селі Жалин. Закінчив Костопільське професійно-технічне училище, працював у будівельній сфері.

У мирному житті разом із дружиною виховували трьох доньок.

27 березня 2023 року Герой пішов захищати рідну землю від окупанта, служив у десантно-штурмовій роті військової частини.

Валерій був позитивним, життєрадісним, щирим, мав добре серце, відгукувався на чужу біду, всім допомагав.

37-річний солдат, боєць, який завжди стояв на захисті своєї Батьківщини, Валерій Переходько загинув внаслідок артилерійського обстрілу, 17 квітня він виявив стійкість та мужність поблизу міста Кремінна, що на Луганщині.

Поховали Валерія Переходька на «Новому» кладовищі міста Костопіль поруч із іншими Воїнами Небесного Легіону.

         Геннадій Гузоватий народився 13 серпня 1991 року в селі Дюксин, закінчив Дюксинську загальноосвітню школу, був випускником Костопільського професійного технічного училища.

Чоловіка призвали на військову службу 1 березня 2022 року, служив стрільцем стрілецької роти військової частини.

31-річний солдат Геннадій Гузоватий загинув 17 квітня біля Григорівки на Донеччині під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України.

В Героя залишилися дружина, матір, сестра, брат, який служить у лавах Збройних Сил України.

Світла людина, Геннадій дуже любив ліс, міг годинами милуватися неймовірною красою. Був майстром на всі руки, завжди підтримував, знаходив спільну мову з людьми. Дуже любив і поважав свою дружину, був опорою та підтримкою, мав ще багато планів на життя.

Поховали воїна Геннадія Гузоватого на місцевому кладовищі села Підлужне.

         22 квітня в селі Поляни Малинської громади з військовими почестями, встеленою квітами від батьківського дому до місця спочинку, останньою життєвою дорогою провели загиблого військовослужбовця Василя Цимбалюка, який боронив нашу Батьківщину від російських загарбників.

Василь народився 28 листопада 1987 року в багатодітній сім’ї. З дитинства проживав у селі Поляни, навчався у Полянській загальноосвітній школі. Певний час працював у місцевому фермерському господарстві, потому заробляв на життя тимчасовими заробітками.

Захисника призвали на військову службу 12 серпня 2022 року, був навідником кулеметного взводу. Життя воїна обірвалося 18 квітня 2023 року під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Бахмут у Донецькій області.

Поховали військовослужбовця Василя Цимбалюка під звуки Державного Гімну України та військового салюту на території кладовища у рідному селі Поляни .

У загиблого Героя залишився батько, брат, чотири сестри. Василь був найменшим у сім’ї.

       23 квітня в Рівному громада попрощалася та провела в останню путь Героя війни 29-річного Дмитра Бойка.

Дмитро народився в Рівному. Навчався у 18-й школі, а за тим – у вечірній 15-й школі. Відразу після навчання пішов працювати. Першим та основним місцем роботи для Дмитра стало КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг». Відданий роботі, він завжди був готовий допомогти колегам, навчався, розвивався, прагнув досягти більшого у житті. Тож кілька років тому залишив Рівне та поїхав працювати до старшого брата у Прагу. Але за рік повернувся в рідне місто і вже в рідне ШЕУ.

Звичайний хлопець, хороший, добрий, зі своїми інтересами, неконфліктний, справжній, мав багато друзів. Дмитро не служив в армії, не мав жодного досвіду, однак, отримавши повістку, не ховався, а став на захист Батьківщини. Пройшов навчання, був захоплений, йому дуже все подобалося, хотів всьому навчитися, опанувати різну зброю. Військова справа припала йому до душі, навіть задумувався над тим, аби після Перемоги повністю присвятити себе армії.

Війна наче випробовувала Дмитра. Він отримав контузію, був поранений, лікував осколкові поранення плеча у Кривому Розі. Після госпіталю відразу повернувся до своїх.

Солдат Дмитро Бойко загинув 11 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Мар’їнка на Донеччині.

Поховали воїна на території кладовища «Нове».

         Схиляємо наші голови перед Героями, які віддали життя за Україну. Співчуваємо родинам, близьким людям, друзям, військовим побратимам, розділяємо з вами невимовний біль від непоправних втрат рідних людей.

Війна забирає від нас щирих, вірних, справжніх патріотів. Забирає тих, хто міг би ще так багато зробити для нашої країни, для родини, для громади.

Вічна світла пам’ять.

Слава, вічна честь і шана військовослужбовцям Збройних Сил України: Валерію Переходьку, Геннадію Гузоватому, Василю Цимбалюку, Дмитру Бойку!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль.

(у публікації використано інформаційні матеріали Костопільської, Рівненської міських рад, Малинської сільської ради)