Рівненський район знову у жалобі прощався із загиблими Захисниками

Відразу дві рівненські родини одягнули скорботні шати, усе місто схилили голови, проводжаючи в останню земну подорож Героїв-Захисників — рівнян Віктора Русило та Сергія Путіліна.

Віктор Русило народився у селі Грушвиця Великоомелянської громади. Закінчив місцеву школу, а за тим - здобув фах юриста у Рівненському державному аграрному технікумі. В останні роки працював на “Рівненській металобазі”.

“Він не мав жодного досвіду військової служби, навіть здоров’я не дозволяло йти в армію. Разом ростили трьох діток — двох донечок та сина, яких Віктор дуже любив, понад усе на світі. Коли отримав повістку, відразу пішов у військкомат. Сказав лише, що ми повинні бути тут, у безпеці, а він буде нас захищати. Бо хто, як не він...” - пригадує дружина Героя Людмила.

Про службу Віктор рідним розповідав мало, намагався максимально убезпечити їх, відгородити від цих тем, від хвилювань. Навіть не сказав найближчим, що отримав контузію, лише зазначив, що мусить кілька днів відпочити. Натомість сам не боявся брати відповідальність і за себе, і за товаришів.

“Він був надзвичайно сміливим, справедливим та відповідальним. Намагався завжди всіх гуртувати навколо себе, підтримувати, підбадьорювати. Ніколи не відмовлявся, якщо треба було йти на чергування чи на пост. Навпаки, спонукав хлопців відповідальніше поводитись, серйозніше ставитися до служби,” - каже Людмила.

Життєрадісний, веселий Віктор завжди був оптимістично налаштований. Він безмежно любив свою сім’ю, дітей та життя.

“Завжди повторював, щоб ми не хвилювалися, бо він обов’язково повернеться. Але не повернувся...” - каже дружина.

45-річний солдат Віктор Русило загинув при виконанні військового обов’язку 2 лютого 2024 року на Донеччині.

Сергій Путілін народився у Рівному. Закінчив місцеву 9 школу, а за тим, навчався на радіоелектроніка у Рівненському училищі №9. Понад 20 років пропрацював продавцем на ринку.

“Він був дуже тихим та спокійним, неговіркий, навіть непримітний. Не любив бути на видноті. Служив строкову службу в армії, тож коли отримав повістку у жовтні 2023 року, не став ховатися, хоч і мав проблеми зі здоров’ям. Трішки підлікувався і пішов. Говорив, що бачить, що треба йти,” - пригадує дружина Героя Галина.

Сергій дуже любив природу, був чудовим грибником — навчив цій справі усіх близьких, зокрема і діток — доньку та сина. Та більше — любив історію, цікавився подробицями, аналізував.

“Як приїжджали родичі з Білорусії, то Сергій завжди наполягав: “Я — справжній українець! І не просто, а бандерівець!” - розповідає дружина.

А от про службу у війську рідним Герой не говорив, єдине наголошував: “Час це закінчити, син росте, а я не хочу, щоб діти йшли воювати.”

46-річний солдат Сергій Путілін загинув 1 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Прощання із Героями відбулося на майдані Незалежності. Поховали Віктора Русило у рідній Грушвиці, а Сергія Путіліна - на кладовищі “Нове” Рівного.

Вічна пам'ять та слава Героям. Глибокі співчуття рідним, близьким і побратимам. Звитяга і подвиг Українських Захисників залишаться навіки у пам’яті народу! Глибока шана батькам, які виховали своїх дітей патріотами, безстрашними та мужніми лицарями! 

В.о голови Рівненської районної державної адміністрації - начальника Рівненської районної військової адміністрації Володимир Леонов.