28 листопада 2023 року Великомежиріцька громада прощалася із померлим від хвороби воїном Андрієм Тижуком.

Андрій народився у с.Великі Межирічі 13 грудня 1976 року. Навчався у місцевій школі, згодом у одному з професійно-технічних училищ м.Рівного.

До лав Збройних Сил України був мобілізований у лютому цього року. Проте на фронті здоров’я Захисника підірвалося, у воїна виявилося онкологічне захворювання. Лікарі намагалися допомогти військовослужбовцю, проте 23 листопада 2023 року Андрій Тижук помер.

В Захисника залишилася неповнолітня донька, дружина та старенька матір.

Два дні поспіль Гощанська громада прощається із воїнами, які до останнього подиху боронили Україну та її народ від окупантів.

Так, 27 листопада громада в жалобі прощалася з мешканцем села Курозвани Петром Луциком.

Петро Луцик народився 2 липня 1970 року в селі Синів. Там закінчив середню школу, а згодом вступив до Рівненського вищого професійного училища №1, де здобув професію «Будівельник».

1991 року Петро одружився, став чудовим сім’янином. Згодом молода сім’я переїхала жити в село Курозвани. Аби забезпечити родину всім необхідним певний час Петро Луцик їздив на роботу за кордон, а останні роки був успішним приватним підприємцем, займався сільським господарством.

З перших днів повномасштабного вторгнення рф на територію України Петро Луцик став на її захист. 25 березня 2022 року він поповнив ряди роти охорони третього відділу Рівненського РТЦК СП, а наприкінці травня 2022 року потрапив на Харківщину у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

Петро Луцик - був щирим патріотом України. Щирим і чесним у всьому. Він відстоював Православну Церкву України, був церковним старостою.

Загинув Петро Луцик 23 листопада 2023 року на Харківщині у віці 53 років. Чесний, порядний, надійний друг, люблячий чоловік, тато і найкращий дідусь. Таким він назавжди залишиться в серцях свої рідних, односельців, побратимів, знайомих.

А сьогодні мешканці Липок Гощанської громади попрощалися з Юрієм Поленчуком, який 24 листопада 2023 року помер від інфаркту в Харківській області.

Юрій Поленчук народився 27 березня 1987 року, був наймолодшим син у батьків. Окрім нього в родині було ще троє синів. Юрій закінчив Липківську неповну середню та Невірківську середню школи. У ранньому віці під час навчання в 10 класі втратив батька, став напівсиротою.

Професію електрогазозварювальника здобув у Рівненському технічному коледжі №11. Працював на Рівненському заводі високовольтної апаратури. Відслужив строкову службу, працював у КСП «Мир» у селі Чудниця та на будівництві в Києві. Для домашнього господарства купив трактор і реманент до нього.

30 січня 2015 року, під час четвертої хвилі мобілізації, був мобілізованим для участі в АТО.

15 березня 2022 у складі 68 єгерської бригади імені Олекси Довбуша розпочав бойовий шлях на Донеччині, Луганщині у складі протитанкового взводу. Востаннє відвідував матір, брата Анатолія і рідне село в першій половині листопада цього року. У відпустці був 10 днів.

Після повернення до побратимів минулого четверга Юрій Поленчук востаннє розмовляв із мамою. Запевнив, що все в нього добре. А вже наступного дня, 24 листопада, чоловік помер від інфаркту. Мати втратила вже третього зі своїх чотирьох синів.

Глибоко сумуємо та розділяємо горе з родинами загиблого та померлих Героїв!

Вічна пам'ять та шана військовослужбовцям Збройних Сил України!

Співчуття громадам, які втратили справжніх патріотів та вірних Захисників.

Голова Рівненської районної державної адміністрації - начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль