Вона — та, що тримає небо над домом. Та, що працює й творить, лікує й навчає, волонтерить і захищає. Та, що вміє бути ніжною — і незламною водночас. У ній — глибина, гідність і тиха впевненість у своєму.
Такою була й Леся. Народжена 25 лютого 1871 року у Звягелі в родині інтелектуалів, вона зростала в атмосфері культури й свободи думки. Попри тяжку хворобу, здобула блискучу освіту, володіла багатьма мовами й створила твори, що стали новим етапом української літератури — від «На крилах пісень» до «Лісової пісні».
Вона говорила про силу тоді, коли це потребувало мужності.
Сьогодні українські жінки щодня доводять: ця сила — жива.
Можливо, в кожній із нас є частинка Лесі — світла, смілива, нескорена?
Гортайте карусель, щоб почути її слова, які й нині звучать напрочуд актуально.