Зустріч була присвячена темі коректної взаємодії з ветеранами та людьми з інвалідністю, а також підвищенню обізнаності жителів громади щодо питань доступності.
Учасники протестували фізичний доступ до публічних будівель. Виявилося, що навіть деякі державні установи, зокрема центр зайнятості, залишаються бар’єрними.
Кожен охочий міг спробувати, як це — бути людиною з обмеженими можливостями та щодня зустрічати перешкоди у звичайному житті.
Перед початком зустрічі команда ГО провела у Корецькій громаді соціальний експеримент.
Ветеран Олександр, який пересувається з протезом, пройшов центральною вулицею міста з двома шестилітровими пляшками води, щоб перевірити, чи відгукнуться перехожі допомогти.
За 40 хвилин шляху зупинилися лише троє людей, серед них — один військовий.
Більшість просто проходили повз: хтось озирнувся, хтось зробив вигляд, що не помічає.
Цей експеримент став важливим нагадуванням — байдужість болить не менше, ніж фізичні рани.
Не завжди потрібні великі зусилля — іноді достатньо просто зупинитися, запропонувати допомогу, підтримати словом. Це не жалість — це людяність, яка починається з кожного з нас.