Цими вихідними, 7 та 8 жовтня, в Рівненському районі прощалися одразу з чотирма загиблими на війні військовослужбовцями: Денисом Білієнком та Петром Ванніком у м.Рівне, Миколою Коспою у с.Корнин Корнинської громади та Петром Сульжиком у с.Великі Селища Соснівської громади.

Денис Білієнко народився 10 квітня 1991 року в м.Маріуполь. Отримав диплом молодшого спеціаліста електромеханічного технікуму за спеціальністю "Обслуговування електротехнічного обладнання та автоматичного устаткування будівель та споруд", здобув кваліфікацію - електромеханік.

Окрім роботи, Денис займався організацією заходів для молоді. Душа компанії, добрий, веселий, активний, а головне – надійний, на нього завжди у всьому можна було покластися. Він завжди більше переживав за інших людей, ніж за себе.

Після виїзду з окупованого Маріуполя до Львова, у квітні 2022 року вступив у лави ЗСУ. Спочатку Денис навчався військовій справі у Львівській області, згодом служив на Хмельниччині. У травні 2022 року був направлений на Авдіївський напрямок фронту, де до останнього подиху боронив країну.

У 2023 році Денис Білієнко двічі був пораненим. Будучи справжнім патріотом своєї держави, він знову повертався на передову, наближав перемогу як міг: працював з дронами (аеророзвідка) тощо. Хотів відсвяткувати перемогу в українському Маріуполі, але, на жаль, не судилося...

Життя головного сержанта механізованої роти обірвалося 24 вересня 2023 року поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області.

Петро Ваннік народився у м.Рівне. Навчався у 22 школі, економіко-правовому ліцеї, у Національному університеті водного господарства та природокористування отримав диплом менеджера.

Петро працював за кордоном у Польщі, але в перший день повномасштабного вторгнення повернувся додому. Був патріотом своєї землі, щирим українцем. У цьому питанні для Петра ніколи не було двозначності, не можна було зійтись на середині — він був категоричним. Те, що він відразу повернувся, яскраве тому свідчення. Не маючи військового досвіду, у червні 2022 року, вступив до лав ЗСУ. Петро Ваннік спершу проходив навчання у Британії, потім в Україні.

Життя 40-річного молодшого сержанта, командира відділення гранатометного взводу Петра Ванніка обірвалося 4 жовтня 2023 року у бою під час виконання бойового завдання неподалік села Вербове Запорізької області.

Поховали Петра Ванніка у селі Зелений Гай Варковицької сільської ради Дубенського району біля могил його батьків.

Микола Коспа народився у селі Колоденка 29 серпня 2001 року. Навчався у Колоденській школі, потім у Рівненському професійно-технічному училищі №1, де він здобув спеціальність «Опоряджувальник будівельний». Микола захоплювався бойовим мистецтвом теквандо та футболом, грав у складі футбольної команди с.Колоденка. Згодом, вступив у Київський університет імені Карпенка Карого на факультет театрального мистецтва. Він мріяв стати режисером. Встиг знятися у декількох короткометражних фільмах. Писав вірші та був творчою людиною.

На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Микола вступив у тероборону міста Києва. А вже через кілька тижнів поповнив лави Збройних Сил України, про що, навіть, не відразу повідомив рідних. Був зарахований у склад 47 бригади. В подальшому проходив навчання у Німеччині, повернувшись у травні 2023 року у складі саперного відділення виконував відповідні дії, пов’занні із захистом держави на Запорізькому напрямку. Мав позивний «Продюсер».

Страшну звістку про те, що Микола зник безвісти рідні отримали 19 червня 2023 року. Рідні вірили та сподівалися, що Микола буде у числі полонених. На жаль, 29 вересня 2023 року тіло Миколи було опізнано серед полеглих Героїв…

21-річний старший сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу механізованого батальйону, старший солдат Микола Коспа загинув 15 червня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини.

На Соснівщині провели в останню путь загиблого військовослужбовця Петра Сульжика, який загинув 25 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Мазанівка Донецької області, отримавши поранення несумісні з життям внаслідок вибухової травми.

Петро народився 02 червня 1974 року в с. Великі Селища. Навчався у місцевій школі, у 1989 році закінчив Березнівський лісовий технікум, здобувши професію за спеціальністю «Лісове господарство». Одружився та виховував 3 дітей.

Старший солдат, стрілець, помічник-гранатометника парашутно-десантного батальйону був призваний по мобілізації у лави ЗСУ 18 травня 2022 року, служив на сході України.

27 червня 2022 року сім’я Петра отримала сповіщення, що він зник безвісти. У вересні 2022 року тіло Петра було знайдено та 27 жовтня 2022 року похоронено у м.Дніпро, як невідомого солдата Збройних Сил України. Тривали пошуки, експертизи ДНК і, нарешті, тіло Героя повернулося до рідного села, де народився, виріс та проживав із своєю сім’єю Захисник. Пройшовши довгий шлях, 7 жовтня, зі сльозами на очах та зі скорботою у серці, приклонивши коліна та схиливши голови у пошані, Соснівська громада зустріла скорботний кортеж із тілом загиблого воїна Петра Сульжика. У цей день у Соснівській громаді був оголошений Днем жалоби за загиблим воїном.

Вічна пам'ять та шана загиблим військовослужбовцям!

Глибокі та щирі співчуття рідним!

Співчуття громадам, які втратили справжніх патріотів та вірних Захисників.

Голова Рівненської районної державної адміністрації - начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль.