5 жовтня Рівненська громада з глибоким сумом попрощалася із загиблими військовослужбовцями, з трьома вірними синами, мужніми Захисниками, справжніми Героями – Дмитром Ботаном, Володимиром Крижановським, Владиславом Кисілем.

     Краще загинути як Герой, аніж жити, стоячи на колінах. Саме таким переконанням керувався в своєму житті наш мужній Захисник Дмитро Ботан.

Дмитро народився 27 вересня 1989 року в місті Рівне. Саме тут навчався у школі за числом 13. Далі освіту здобув у автотранспортному технікумі. За фахом Дмитро був організатором міжнародних перевезень і логістом автомобільного транспорту, але ніколи не цурався різної роботи. Працював і водієм, і столяром, і барменом.

До повномасштабного вторгнення рф в Україну працював у Польщі. Дружина Дмитра та 10-річна донечка у лютому 2022 року перебували у свекра на Херсонщині. Саме для того, щоб звільняти Херсон та інші українські землі, щоб боронити свою родину та народ, мужній чоловік повертається в Україну вже 28 лютого та стає добровольцем на захист Батьківщини.

Дмитро мав позитивний «Брат», адже він допомагав усім побратимам, які його оточували. Завжди привітний,відкритий, щирий, готовий прийти на допомогу, відданий своїй справі Дмитро Ботан загинув 1 жовтня 2023 року. Життя зв’язківця розвідувальної роти обірвалося під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу противника поблизу населеного пункту Оріхів Запорізької області.

      Володимир Крижановський народився у Рівному 22 травня 1988 року. Навчався в ЗОШ № 13 міста Рівного, після школи закінчив Рівненський професійний ліцей, здобувши професію слюсаря з ремонту автомобілів.

Володимир проживав із мамою та рідною сестрою. Та, на жаль, втратив матір, а потім – і рідну сестру, якій не виповнилося ще й 20. Із великої родини у Володимира залишилися двоюрідні дві сестри та два брати.

Володимир все життя змінював роботу, здебільшого працював у будівельній сфері. Коли ж розпочалося повномасштабне вторгнення, нікому й слова не сказавши, добровільно став на захист країни. Зателефонував рідним, вже коли проходив підготовку на Житомирщині.

Близько року Володимир захищав країну від ворога. Солдат Володимир Крижановський загинув 22 вересня 2023 року в результаті артилерійського обстрілу в Запорізькій області.

Добрий, веселий, справедливий, оптимістичний, вірний своїй державі – таким його запам’ятають рідні.

     Владислав Кисіль народився у місті Рівному. Закінчив Економіко-правововий ліцей, згодом здобув вищу економічну освіту у Національному університеті водного господарства та природокористування. Працював в автомобільному бізнесі.

Владислав був членом громадської організації РОВО «Побратими Рівне», які з 2017 року брали участь в гуманітарному проекті «На Щиті», займалися національно-патріотичним вихованням молоді. З моменту повномасштабного вторгнення він не міг залишатися осторонь, не міг просто сидіти вдома. Сказав, що мусить захищати суверенітет і незалежність України – батьків, дружину, 5-річного сина, молодшого брата. Тож пішов добровольцем. Він постійно займався спортом, мав міцне здоров’я, бачив себе лише у спецпризначенцях. Доклав чимало зусиль, аби потрапити в центр підготовки Сил Спеціальних Операцій, де гідно себе зарекомендував, був направлений на навчання в Британії, після повернення пройшов спеціальні підготовчі курси, отримав диплом розвідника ССО.

Численні навчання, бойовий характер, витримка допомогли Владиславу увійти до складу однієї з кращих груп спеціального призначення. За його плечима численні бойові виходи на Херсонщині та Запоріжжі.

Він був справжнім: другом, побратимом, товаришем. Надзвичайно любив свою сім’ю, родину, сина. Дбав про своїх товаришів, ніколи не лишався осторонь, завжди відгукувався, коли була потрібна його допомога чи підтримка. Він був справжнім і відданим Патріотом, міцним і чесним Воїном, який віддав найцінніше – життя, боронячи свою землю.

7 вересня 2023 року з нагоди Дня розвідника Владислава Кисіля нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
А вже 3 жовтня 2023 року Владислава нагородили «Хрестом за мужність», на жаль, посмертно.

28-річний Владислав Кисіль, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність 2 жовтня 2023 року загинув на Запорізькому напрямку, отримавши мінно-вибухове поранення, несумісне з життям.

Поховали Героїв на території кладовища «Нове».

     5 жовтня в скорботний день для жителів Острозької громади, живим коридором, на колінах, із прапорами та квітами в руках, зі сльозами на очах громадськість зустрічала та попрощалася з полеглим Захисником України Ярославом Шалабодіним.

Ярослав народився 3 вересня 1969 року в сім’ї військовослужбовців, він та його двоє братів теж продовжили крокувати батьківськими стежками і стали військовими. Після закінчення Острозької ЗОШ № 2 продовжив навчання у Нижньогородському вищому військовому училищі тилу імені Маршала Радянського Союзу Івана Христофоровича Баграмяна на інженерному факультеті. Був миротворцем у Місії ООН в Сьєрра-Леоне, був у складі сил НАТО, учасник миротворчого персоналу Місії НАТО в Іраку. Майор Ярослав Шалабодін неодноразово нагороджений військовими нагородами. Одружений, виховував двох доньок.

Обірвалося життя мужнього Воїна та справжнього Патріота 1 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Високе Херсонської області.

Герою назавжди залишиться 54 роки.

Страшна війна забирає найкращих, залишаючи в серцях рани, яких не загоїти. Добрий, товариський, життєрадісний Ярослав завжди готовий був прийти на допомогу. Саме таким його навічно запам’ятають рідні, близькі, знайомі.

Поховали Героя-земляка Ярослава Шалабодіна на Новому кладовищі міста Острог на Алеї Героїв. Там після спільної молитви за упокій душі новопреставленого, невинно вбитого Воїна ЗСУ, присутні військові підняли над домовиною Державний Прапор України. Прозвучав Гімн України, були дані залпи на честь загиблого. Військові побратими вручили рідним загиблого Пам’ятну грамоту на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах Збройних Сил України.

Сміливі Воїни стали міцним щитом для своїх рідних, знайомих, навіть незнайомих українців. Вони йшли уперед, захищаючи кожного від ворога, сантиметр за сантиметром повертаючи українську землю, яку нині захопив окупант.

     Вони віддали своє життя у боротьбі за свободу, за Україну, за правду.

Низько схиляємо голови в пошані та вдячності, просимо прийняти щирі співчуття сім’ям, родинам, близьким людям, землякам, друзям, військовим побратимам, розділяємо з вами біль від непоправної втрати.

     Вічна світла пам’ять Воїнам.

     Вічна слава, честь і шана військовослужбовцям Збройних Сил України Дмитру Ботану, Володимиру Крижановському, Владиславу Кисілю, Ярославу Шалабодіну!

Пам’ять про наших мужніх Захисників, які віддали життя за Україну, житиме у віках!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(у публікації використано інформаційні матеріали Рівненської, Острозької міських рад)