30 травня у День жалоби Головинська громада – рідні, друзі, представники органів влади, релігійних конфесій, небайдужі жителі віддали шану, гідно провели останньою життєвою дорогою Героя-Захисника України Олександра Андрійчука із села Звіздівка.

Олександр народився 4 жовтня 1976 року в селі Звіздівка. Навчався в Звіздівській школі.

Повномасштабна війна застала Олександра за кордоном. Він не зміг залишатися осторонь, тож повернувся в Україну і без вагань став на захист своєї Вітчизни.

26 травня 2023 року, під час ворожого мінометного обстрілу в районі населеного пункту Оріхово-Василівка Донецької області, вірний військовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, її свободу і незалежність, молодший сержант Олександр Андрійчук загинув.

Поховали Воїна в селі Звіздівка на території місцевого кладовища.

30 травня Рівненська громада провела в останню путь рівнянина Олексія Кравцова.

Олексій народився у Рівному, закінчив 27 школу, а за тим і Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем’янчука за спеціальністю «Фізична культура і реабілітація». Тато Олексія, зараз покійний, був військовим офіцером. Дитинство минуло в Бобруйську у Білорусі, де тоді служив чоловік, та коли до влади там прийшов Олександр Лукашенко і стало зрозуміло, в якому напрямку будуть розвиватися події, сім’я повернулася в Україну. Батьки хотіли, щоб сини Олексій та старший Григорій росли українцями, хлопці хотіли бути українцями. Тому вибір був очевидним.

Після закінчення університету Олексій шукав себе у різних професіях, працював на підприємстві з виготовлення тротуарної плитки. До будь-якої справи він ставився дуже серйозно й відповідально, тож незабаром став бригадиром. Але врешті вирішив рухатися далі і знайшов себе у іншій справі, став кваліфікованим сушистом, працював бренд-шефом мережі «Суші Майстер», їздив по всій Україні, допомагав відкривати ресторани. Він пройшов конкурс, відбір, аби їхати у Польщу, щоб вже там розширяти мережу. Але розпочалася війна. Олексій знайшов інвестора і відкрив власну справу в Ужгороді. Розробив сам усе від дизайну закладу до сторінки в соцмережах, працевлаштував багатьох знайомих, які виїжджали із міст, де стало надзвичайно небезпечно.

І хоч із дитинства Олексій не мріяв про військову службу, особисто не знав, що таке війна, його з братом виховували у любові: до ближніх, до країни, до свободи, однак розумів, що прийде час і доведеться одягнути однострій, іти захищати Україну.

Добрий, світлий, щирий Олексій завжди дуже бережно ставився до рідних, мав особливий дар – умів знайти спільну мову, помирити людей, залагодити конфлікт. А перед його посмішкою ніхто не міг встояти. Він дуже любив спорт, грав у баскетбол. І хоч був невисокого зросту, завжди намагався витиснути із себе якомога більше. І так у всьому. Олексій любив людей, відчував людську душу. Він завжди був там, де щось пов’язано із світлом і творчістю, а ще дуже любив тварин, піклувався про місцевих собак, поки був у тренувальному таборі, просив прислати відео з його улюбленими котами. Тому й позивний мав відповідний «Панда».

Олексій завжди намагався бути кращим, першим, якщо брався до справи. Тож і військову амуніцію шукав найкращу, аби могла захистити і вберегти життя.

На жаль, 25 травня 2023 року 33-річний солдат Олексій Кравцов загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Луганської області.

Поховали Героя на території кладовища «Нове».

30 травня жителі Острозької громади належно та гідно віддали останню шану Руслану Ляшуку, провели загиблого Героя до місця останнього спочинку.

Руслан народився 19 жовтня 1973 року в селі Вільгір на Гощанщині, проживав у селі Оженин, навчався в Оженинській середній школі, здобував професію в тодішній організації «ДОСААФ».

Із початком повномасштабного вторгнення ворога в Україну 1 березня 2022 року став на захист своєї держави, понад рік рядовий Руслан Ляшук мужньо виконував бойові завдання на Донеччині.

26 травня 2023 року під час мінометного обстрілу з боку збройних сил рф у районі населеного пункту Оріхово-Василівка Донецької області Руслан Ляшук загинув.

Поховали Героя в с.Оженин на території місцевого кладовища.

Герою назавжди залишиться 49 років.

У нього залишилися мама, дружина, дочка, два сини.

30 травня в День жалоби в Костопільській громаді попрощалися та провели останньою життєвою дорогою Захисника-Героя Олександра Сирочука.

Олександр народився у Малому Мидську, тут будував своє життя. Закінчив місцеву школу, далі освіту здобував у Млинівському державному технікумі. Він мав щире та добре серце, яке безмежно любило рідних, людей, Україну. Доброзичливий, працьовитий, життєрадісний, Олександр був майстром на всі руки, завжди готовий прийти на допомогу. Рік тому одружився, ще б жити і жити.

6 листопада 2022 року Олександра мобілізували на військову службу. Він був бойовим медиком військової частини.

Молодший сержант Олександр Сирочук загинув 26 травня 2023 року поблизу населеного пункту Бахмут Бахмутського району, що на Донеччині.

Воїну було 39.

Поховали Олександра Сирочука в селі Малий Мидськ на території місцевого кладовища.

В Героя залишилася дружина.

Вірні Сини свого народу, патріоти, які обороняли Українську землю, наближаючи Перемогу у війні з російським агресором і віддали життя задля миру, свободи і незалежності для своєї держави.

Просимо прийняти наші щирі співчуття, розділяємо з рідними, близькими людьми, друзями, бойовими побратимами чорне горе від непоправної втрати.

Вічна світла пам’ять Воїнам.

Слава, вічна шана і честь військовослужбовцям Збройних Сил України Олександру Андрійчуку, Олексію Кравцову, Руслану Ляшуку, Олександру Сирочуку!

Пам’ять про наших мужніх Захисників, Героїв, які віддали життя за Україну, житиме у віках!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(у публікації використано інформаційні матеріали Головинської сільської ради, Рівненської, Острозької, Костопільської міських рад)