28 травня 2026 року у Рівненському районі попрощалися із Захисниками

28 травня 2026 року у Рівненському районі попрощалися із Захисниками – Олександром Усачуком з Гощанської громади, Ярославом Гаврилюком з Костопільської громади, Анатолієм Степанюком з Острозької громади та Геннадієм Тиванюком з Рівненської громади.  

Олександр Усачук народився 08 вересня 1970 року у селі Майків.

У рідному селі майбутній Захисник закінчив середню школу, після чого вступив до Корецького вищого професійного училища, де здобув професію водія транспортних засобів.

Після завершення навчання проходив строкову військову службу.

Згодом одружився та переїхав до села Синів. У мирному житті Олександр Усачук працював у Гощі в магазині «Господар».

У березні 2026 року Олександр Усачук вступив на військову службу. Проходив службу в тилових частинах 23-го інженерно-позиційного полку Сил підтримки ЗСУ.

26 травня, перебуваючи вдома у відпустці, життя військовослужбовця раптово обірвалося.

У Воїна залишилися донька та дружина.

Поховали Воїна на кладовищі села Синів.

Ярослав Гаврилюк народився 11 березня 1984 року у Костополі, навчався у школах № 2 та № 8. Строкову службу проходив матросом у морській частині Державної прикордонної служби. Звільнившись, працював на різних підприємствах Костополя, зрештою, поїхав на заробітки за кордон.

У травні 2022-го Ярослав Гаврилюк повернувся в Україну й одразу пішов до військкомату.

На службу його одразу не взяли. Повістка прийшла через кілька місяців, у серпні. Пройшов навчання й потрапив у роту матеріально-технічного забезпечення навчального центру. Одночасно пройшов навчання за кількома військовими спеціальностями. Найбільше Ярославу подобалося працювати з дронами, тож коли у жовтні 2024 року його перевели у 68-му окрему єгерську бригаду й перекинули на Покровськ, одразу потрапив у роту розвідки.

За час служби у Покровську отримав відзнаку «Хрест Воїна–Єгеря» I ступеня. Пізніше Ярослава Гаврилюка призначили командиром 2 відділення взводу спостереження розвідувальної роти й присвоїли звання молодшого сержанта. У березні 2026 його бригаду відвели у тил на перепочинок, Ярослав отримав відпустку і приїхав додому. Одразу після Великодня вирушив на Сумщину.

21 травня 2026 року зв’язок з Воїном обірвався.

У Захисника залишилися двоє неповнолітніх дітей, дружина, батько, сестра та брат.

Поховали Воїна на «Новому» кладовищі у Костополі.

🇺🇦 Анатолій Степанюк народився 15 серпня 1969 року у селі Мощаниця. Навчався у Мощаницькій загальноосвітній школі, де здобув середню освіту. Після закінчення школи вступив до Львівського зооветеринарного інституту на спеціальність «Ветеринарія». Під час навчання проходив військову службу.

Після завершення навчання повернувся до рідного села, де працював ветеринарним лікарем у КСП «Світанок» села Мощаниця. Після припинення діяльності господарства певний час займався тимчасовими заробітками у рідному селі.

У травні 2024 року Анатолій Степанюк приєднався до лав Збройних Сил України. Вірний військовій присязі, він мужньо та самовіддано виконував свій обов’язок із захисту Батьківщини.

10 листопада 2024 року Воїн загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Чумацьке Покровського району Донецької області.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі у селі Мощаниця.

Геннадій Тиванюк народився 23 липня 1973 року у місті Братськ Іркутської області Росії. Ще в дитячому віці разом із родиною переїхав на Рівненщину – у тодішній Кузнецовськ (нині Вараш). Навчався у місцевій школі № 1, а згодом здобув фах монтажника обладнання у професійно-технічному училищі № 12.

Після строкової служби в армії був водієм у пожежних частинах Вараша та на «Рівнеазоті». Згодом працював далекобійником за кордоном. У лютому 2024 року Геннадій Тиванюк добровільно став на захист Батьківщини.

Служив водієм-санітаром в евакуаційному підрозділі. Пізніше через нестачу особового складу Воїна перевели до піхоти.

03 березня 2026 року 52-річний старший солдат Геннадій Тиванюк загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.

У Захисника залишилися дружина, двоє синів та мама.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі у Здолбунові-2.

Вічна пам’ять Героям! Низько схиляємо голови у скорботі!