27 лютого 2026 року у Рівненському районі провели в останню путь Захисників України: Микиту Поварьова, Дмитра Месніковича, Андрія Прокопенка із Рівненської громади та Василя Воробея із Зорянської громади

Василь Воробей народився 11 серпня 1970 року у селі Застав’я. Навчався у Клеванській школі. Після завершення навчання працював на склозаводі Verallia.Тривалий час проживав у селі Голишів.

9 лютого 2024 року приєднався до лав Збройних Сил України. 

16 лютого 2026 року Василь Леонідович помер у клінічному госпіталі селища Клевань. Причиною смерті стала гостра серцево-легенева недостатність.

Поховали Воїна на місцевому кладовищі у селі Застав’я.

Микита Поваров народився 5 грудня 1989 року в селі Бабин Рівненського району. Згодом разом із родиною переїхав до Горбакова, навчався у місцевій школі, після чого проходив строкову службу в армії.

Тривалий час працював у пекарні «Люкс», а згодом – на металургійній базі в Рівному. Захищав Україну ще під час операції Об’єднаних сил. На початку повномасштабного вторгнення перебував на позиціях у Донецькій області.

Під час служби був нагороджений відзнаками, зокрема почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

На жаль, 36-річний старший солдат Микита Поваров помер 23 лютого 2026 року у госпіталі в Києві після поранення, отриманого під час виконання бойового завдання в Сумській області.

У Микити залишилися дружина, донька, батьки та брат.

Поховали на кладовищі у селі Горбаків.

Дмитро Меснікович народився 10 вересня 1985 року в Рівному. Навчався у школі №2, а згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Маркетинг» у Рівненському інституті слов’янознавства.

Після строкової служби в армії був приватним підприємцем. На початку повномасштабного вторгнення Дмитро Меснікович добровольцем став на захист Батьківщини: спочатку – у складі територіальної оборони, а згодом приєднався до штурмового підрозділу.

На жаль, 39-річний солдат загинув 5 серпня 2025 року в бою з російськими окупантами на Донеччині. З того часу він вважався безвісти зниклим. Лише нещодавно тіло воїна вдалося ідентифікувати за допомогою ДНК-експертизи.

У Дмитра залишилися батьки та бабуся.

Андрій Прокопенко народився 28 лютого 1982 року в Харкові. Навчався у місцевій школі, а згодом здобув освіту за спеціальністю «Менеджмент в енергетиці» у Харківській академії міського господарства.

У 2022 році родина Андрія переїхала до Рівного, отримавши статус внутрішньо переміщених осіб. У лютому 2023 року чоловік приєднався до лав Збройних сил України.

На жаль, 43-річний солдат загинув 8 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

В Андрія залишилися дружина, донька та батьки.

28 лютого військовослужбовцю мало б виповнитися 44 роки. Донька Андрія цього дня виступатиме на змаганнях із баскетболу й хоче присвятити свою гру полеглому на війні батькові.

 Поховали Дмитра Месніковича та Андрія Прокопенка – на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

Вічна памʼять українським Воїнам.