26 серпня Здолбунівська громада коридором шани з державною символікою та квітами зустрічала та провела останньою життєвою дорогою земляка-Захисника Анатолія Конечного.

Анатолій народився 5 вересня 1965 року в селі Тумень на Дубровиччині. В 1988 році одружився з Жанною, через рік народився син Денис, ще за рік – донечка Оленка.

Переїхавши в Здолбунів, чоловік працював у квасилівському «Рівнесільмаші», згодом – на Здолбунівському ремонтно-механічному заводі, до останнього працював на «Укрцемремонті» міста Здолбунів.

Лютий 2022 року змінив життя багатьох родин українців.

Анатолій одним із перших прийшов у військкомат, записався в місцеву тероборону. У квітні разом з іншими поїхав на навчання на Волинь, а звідти – на Донеччину.

Ще 5 серпня чоловік розмовляв із дружиною, а 6-го зателефонували з лікарні та повідомили, що чоловік поранений, без свідомості. Зустрілася Жанна з Анатолієм в Дніпрі, в госпіталі. Увесь час підтримувала його, говорила з ним, намагалася витягнути його з безсвідомного стану, весь час повторювала: «ти сильний, ти маєш жити...».

23 серпня солдат Анатолій Конечний помер від осколкових ран – помер за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, вірний військовій присязі. Йому було 56 років.

Похоронили Героя на кладовищі в селі Ільпінь-2.

У жалобі – співчуваємо рідним людям, побратимам, розділяємо горе, біль від непоправної втрати.

Родина втратила господаря дому, люблячого батька, дідуся,
громада втратила великого патріота своєї держави, який наближав Перемогу України, який віддав життя, щоб діти, внуки, всі прийдешні покоління людей не знали страхіть агресивної росії.

Вічна слава Герою!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль