23 червня громади Рівненського району в останній раз гідно віддали належну данину вдячності, шани Героям-Захисникам України Олександру Малишевському, Леоніду Поліщуку, Анатолію Пупенку, Дмитру Юсенку.

У День жалоби за загиблим Героєм Олександром Малишевським жителі Головинської громади попрощалися з військовослужбовцем та провели його в останній путь.

Олександр народився 24 червня 1972 року в селі Злазне. Навчався у Злазненській школі. В рідному селі Злазне минуло дитинство і юність Захисника. Понад 20 років тому життя завело Олександра Малишевського в росію, куди він поїхав на заробітки. Там Олександр одружився і проживав весь час. Але з початку повномасштабного вторгнення військ рф в Україну Олександр не зміг залишатися осторонь подій, які відбувалися в Україні. Він повернувся і, взявши в руки зброю, добровольцем пішов захищати рідну землю.

19 червня 2023 року під час ворожого танкового обстрілу позицій наших Захисників у районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області солдат Олександр Малишевський загинув.

Поховали Героя в селі Злазне.

Олександр Малишевський є справжнім Патріотом, людиною, яка понад усе на світі любила свою Батьківщину і віддала за неї найдорожче, що мала – власне життя. Вірний син свого народу, мужній Воїн, який загинув як справжній Герой – вірний Військовій присязі, захищаючи Батьківщину, її свободу і незалежність.

Здолбунівська громада належно попрощалася із Захисником України Леонідом Поліщуком,
16 березня 1996 року народження.

Леонід народився у селі Дядьковичі, що на Дубенщині. Середню освіту здобув у Сатиївському ліцеї. Згодом вступив у Рівненське ВПУ № 1, де вивчився на муляра-бруківника. Після навчання працював, а згодом – проходив строкову військову службу у Національній гвардії. Був учасником АТО, отримав звання старшого солдата. Коли повернувся у 2018 році, зустрів своє кохання, через рік одружилися. У родині народилося двоє синів.

Леонід працював на будівництві у столиці. Коли приїздив – проводив час із синами. Родина мріяла про власний будинок.

Захищати Україну Леонід Поліщук пішов 6 січня 2023 року, у складі десантно-штурмової бригади потрапив на Донеччину, де й проходив службу.

13 червня Леонід Поліщук загинув у бою біля населеного пункту Іванівське Донецької області.

Йому було 27.

Поховали Героя в селі Малі Дядьковичі (Варковицька територіальна громада).

Рівненська громада провела в останню земну путь Героя-Захисника України, 56-річного Анатолія Пупенка.

Анатолій народився в селі Лютинськ на Дубровиччині. Але змалечку жив у Квасилові. Саме тут пішов на першу роботу токарем у «Рівнесільмаш», звідси ж пішов на строкову службу в армію. Після повернення ще кілька років продовжував працювати у підприємстві, за тим – у гірничому цеху на ЦШК. Згодом зайнявся будівництвом.

Коли розпочалася АТО, Анатолій не міг чекати спокійно, був упевнений, якщо не він піде захищати Україну, то вимушені будуть йти сини. Не стримало його ні те, що було вже 54 роки, ні те, що в сім’ї мали трьох дітей, ні те, що двоє з них з інвалідністю. Він був завзятим українцем, був налаштований воювати за свою країну. Тож у 2020 році добровольцем підписав контракт із ЗСУ. Пройшов усі навчання, гідно витримав усі завдання та випробування, які випадали на долю солдата. Учасник бойових дій Анатолій Пупенко рік прослужив у найгарячіших точках сходу нашої країни і повномасштабне вторгнення зустрів на Донеччині.

Він був надзвичайно добрим, дуже переживав за своїх хлопців, за побратимів, завжди жалів та підбадьорював, підтримував. Все для них був готовий зробити – якщо посилка, то всі разом їдять і дякують, міг і сам не з’їсти, а інших нагодувати. Та й побратими його не раз рятували.

Герой, який нічого не боявся – так розповідають про нього побратими. І ніщо не могло його стримати, навіть поранення. Після першого поранення пройшов реабілітацію і знову повернувся до своїх. У другому пораненні отримав важку контузію і навіть втратив слух на одне вухо, потрапив у госпіталь. І хоч за станом здоров’я Анатолій іще міг продовжувати лікування, написав рапорт, аби повернутися на фронт. Пройшов чергове навчання, став командиром відділення, командував і оберігав солдатів, наче рідних.

Анатолій мріяв, як після завершення війни будуть жити у будинку, який придбали в селі Загороща, разом із шістьма онуками та дітьми – синами й улюбленою донечкою, як дбатиме про господарку. Частково втілював ці мрії і на війні: дбав про собак і котів, які постійно крутилися біля нього, годував, доїв худобу, яку люди вимушені були залишити в селах.

А ще повторював дружині: «Коли я воюю, то йду в бій з думками про вас, знаю, що ви тут, тому захищаю вас і завжди буду захищати...»

17 червня 2023 року солдат Анатолій Пупенко загинув під час ведення бойових дій поблизу села П’ятихатки на Запоріжжі.

Поховали Героя в селі Загороща Корнинської громади, де планували жити після повернення з війни.

Завзятий українець, щирий Патріот своєї країни, турботливий батько, хороший чоловік, відважний військовий – саме таким був Анатолій Пупенко. Він розумів, що ніхто, крім нас, не розбудує держави і не буде боротися за нашу свободу. Багато всього бачив, багато пережив, прослужив у найгарячіших точках сходу нашої країни і віддав найцінніше – власне життя за ближніх своїх, за свою родину, за Батьківщину.

Березнівщина у скорботі провела останньою життєвою дорогою земляка Дмитра Юсенка, 1989 року народження, жителя міста Березне.

На захист України Дмитро Юсенко став у січні 2023 року. На війні Дмитро служив старшим стрільцем-оператором механізованого взводу механізованої роти окремої механізованої бригади.

Загинув військовий під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області.

Війна обірвала ще одне молоде життя. Вдома Дмитра чекали любі мама та сестра, кохана дружина.

Земний шлях Дмитра Юсенка завершився під виконання Державного Гімну України та військовий салют.

Поховали Захисника на Алеї Слави міського кладовища в урочищі «Лукавець» поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє України.

Розділяємо з родинами, близькими людьми, друзями, земляками, військовими побратимами нестерпний біль від непоправної втрати, сумуємо, підтримуємо в час скорботи.

Вічна світла пам’ять Воїнам.

Слава, вічна шана і честь військовослужбовцям Збройних Сил України Олександру Малишевському, Леоніду Поліщуку, Анатолію Пупенку, Дмитру Юсенку!

Пам’ять про наших Героїв – Захисників України житиме у віках!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(у публікації використано інформаційні матеріали Головинської сільської ради, Здолбунівської, Рівненської, Березнівської міських рад)