21 липня у 2026 року у Рівненському районі попрощались з військовослужбовцями – Максимом Веремейчиком з Рівненської громади та Олексієм Козачком з Городоцької громади
опубліковано
21 липня 2026
року о
16:30
Максим Веремейчик народився 18 березня 1996 року у селі Стара Мощаниця Рівненського району. Навчався у місцевій школі, а згодом здобув фах столяра у Здолбунівському училищі та Кременецькому лісотехнічному коледжі.
Працював у Рівненському ШЕУ та будівельній компанії «Євромагістральбуд».
Згодом Воїн підписав контракт зі Збройними Силами України, брав участь в антитерористичній операції. На початку повномасштабного вторгнення Максим Веремейчик знову став на захист Батьківщини.
Більшу частину служби Воїн був оператором станції протиповітряної оборони.
21 квітня 2025 року 29-річний сержант Максим Веремейчик загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Воїн вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.
У Захисника залишилися дружина, донька, батьки, брат та сестра.
Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.
Олексій Козачок народився 01 жовтня 1974 року у селі Городок. Закінчив Городоцьку школу, працював водієм на місцевому підприємстві.
Восени 2024 року приєднався до лав Збройних Сил України.
Службу Герой проходив у 13-му окремому десантно-штурмовому батальйоні імені Героя України полковника
Тараса Сенюка 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Збройних Сил України.
Із 13 квітня 2025 року Воїн вважався зниклим безвісти поблизу населеного пункту Олешня Курської області. Згодом тіло загиблого Воїна було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи.
У Воїна залишилися мама, батько, брат і сестра.
Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі села Городок.
Схиляємо голови у скорботі!
