20 серпня в Рівному на майдані Незалежності відбулося прощання з 45-річним солдатом Андрієм Бондаренком.

Андрій народився на Сумщині, звідки родом його батько, однак все свідоме життя провів на батьківщині в мами в Рівному. Навчався, здобув спеціальність будівельника. В Рівному зустрів своє кохання, разом із дружиною виховували донечок.

Чоловік займався ремонтами, любив свою роботу, до якої ставився як до хобі, багато якісно працював у Рівному, за кордоном.

Сумлінний, веселий, сильний духом Андрій намагався допомогти іншим, тому їздив на тюремне служіння, працював із засудженими, спілкувався з ними, прагнучи повернути до нормального життя.

Коли розпочалася війна, Андрій Бондаренко отримав повістку і вже 7 березня поїхав захищати країну від ворога, вважаючи це своїм обов’язком. Був медиком у піхоті, потім його перевели в розвідку. Під час бойових дій військовослужбовець отримав декілька контузій, але відпустку, медичне обстеження відтерміновував на закінчення війни.

16 серпня в районі села Єгорівка Донецької області Андрій Бондаренко під час стримування російського наступу отримав смертельне поранення.

Похоронили Героя на кладовищі «Нове».

В Андрія залишилися дружина та троє доньок – 19-річні близнючки, 12-річна Саша.

Ми щиро співчуваємо родині, розділяємо біль, горе від непоправної втрати рідної людини.

           21 серпня Рівненська та Олександрійська громади попрощалися із 50-річним сержантом Олексієм Чижуком.

Олексій народився на Дубенщині, згодом переїхав у місто Рівне, тут навчався в школі, згодом – в училищі, здобув спеціальності токаря, механіка, та справою його життя стала робота водія. Працював на фірмі, а коли придбав свою вантажівку, став підприємцем, ще з одним водієм працювали вдвох.

Чоловік дуже любив техніку, міг робити все, що потрібно: ремонтувати, майструвати, найбільше ж любив дорогу, поїздки.

Подружжя Чижуків разом виховали двох дітей. 27-річний Юрій пов’язав свою долю з військовою справою, служить за контрактом, 23-річна Марія завершує навчання в університеті у Львові.

Мирне життя ще однієї української сім’ї перервала війна, вже 27 лютого Олексій Чижук вирушив захищати країну.

Надзвичайно добрий, щирий, щедрий, із справжнім чоловічим характером, Олексій всіляко підтримував сім’ю в розмовах. Востаннє з дружиною поговорили телефоном 13 березня, а вже 14 березня на дзвінки ніхто не відповів. Так тривало декілька днів, сім’я шукала будь-яку інформацію та марно, а за тим надійшло повідомлення про те, що військовий зник безвісти. Впізнати Олексія вдалося за аналізом ДНК.

Похоронили воїна на кладовищі в селі Радиславка.

            Всією громадою ми дякуємо нашим Захисникам, нашим Героям, схиляємо голови в жалобі, підтримуємо, співчуваємо родинам, близьким людям, друзям, побратимам воїнів.

Наші Герої боролися заради Перемоги і віддали життя за свободу України.

Вічна пам’ять воїнам.

Вічна слава Героям, які своїм подвигом наближають Перемогу України!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль