15 лютого в День жалоби на території Головинської громади віддали належну шану та гідно провели останньою життєвою дорогою Захисника України Сергія Коруся.

Сергій народився 17 червня 1986 року в селі Злазне. Останні роки разом із сім’єю проживав у Головині.

Люблячий син та брат, коханий чоловік, тато, вірний друг і товариш – таким знають Сергія його рідні, близькі люди.

Він був призваний на військову службу в липні 2022 року, мужньо захищав рубежі нашої держави від російських окупантів на Донецькому напрямку.

Загинув військовий 9 лютого 2023 року в м.Краматорськ на Донеччині.

Похоронили Героя в селі Головин на території місцевого кладовища.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, військовим побратимам Сергія Коруся.

Цього ж дня в Рівному на майдані Незалежності громадськість у скорботі, зі щирим болем і жалем попрощалася з офіцером Служби безпеки України, Захисником Василем Шийкою.

Василь народився на Івано-Франківщині в селі Камінь. Ріс у дружній родині, багато часу проводив із бабусею та дідусем. Після закінчення школи хлопець вступив до Академії сухопутних військ у Львові, присвятивши все своє життя військовій справі.

Академію він закінчив лейтенантом, був скерований на подальше проходження служби на офіцерській посаді в одній із військових частин міста Рівне. Саме тут провів усе своє свідоме життя, одружився, разом із дружиною Світланою виховували донечку, зараз їй вже 13 років. У Службі безпеки України чоловік дослужився до підполковника, керував підрозділом середньої ланки.

Доля розпочала випробовувати Василя на міцність із перших місяців початку антитерористичної операції. Адже фактично відразу він опинився у «гарячих точках» нашої країни.

Від 2014 року військовий щороку ніс службу в зоні АТО, потім – ООС. Він пройшов майже всю Донеччину: Довгеньке, Ізюм, Слов’янськ, Маріуполь, Волноваха, Мар’янка, Покровськ, Бахмут, довелося повоювати і на Луганщині – Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Попасна, Кремінна. Не вагаючись, продовжив гідно захищати Україну і в 2022-му, повномасштабне вторгнення ворога застало Василя на Сході нашої країни – на Бахмутському напрямі. Відтоді обороняв рідну землю.

За досягнуті результати у службовій діяльності Василь неодноразово заохочувався керівництвом підрозділу та Служби.

Після ротації побув удома, а в січні 2023 року знову повернувся в зону бойових дій, цього разу на Запоріжжя.

Саме тут 13 лютого серце 39-річного підполковника Василя Шийки не витримало.

У скорботі батьки, дружина та донечка, сестра, рідні, товариші, побратими. Адже не стало доброго чоловіка, вірного друга, турботливого сина та батька, який поєднав у собі всі найкращі риси справжнього чоловіка, військового, Захисника.

Похоронять Василя Шийку на Івано-Франківщині в рідному селі.

Війна продовжує забирати наших Героїв – батьків, синів, друзів. Найвищу ціну ми платимо за Перемогу над ворогом.

Схиляємо голови, дякуємо батькам за щирих, справжніх, мужніх, відданих синів-патріотів своєї держави.

Сумуємо, співчуваємо рідним, близьким людям, друзям, військовим побратимам Героїв.

Вічна світла пам’ять воїнам Сергію, Василю.

Вічна слава, честь і шана військовослужбовцям України Сергію Корусю, Василю Шийці!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(в публікації використано інформаційні матеріали Головинської сільської ради, Рівненської міської ради)