14 серпня 2026 року у Рівненському районі попрощалися із Захисниками

14 серпня 2026 року у Рівненському районі попрощалися із Захисниками – Олегом Кравчуком з Рівненської громади, Анатолієм Сазоновим та Геннадієм Швецем з Корецької громади, Миколою Толочиком з Малолюбашанської громади та Юрієм Марухою із Здовбицької громади.

Олег Кравчук народився 27 червня 1995 року у Рівному. Навчався у НВК № 2, а згодом здобув фах оператора комп’ютерного набору у Рівненському економіко-гуманітарному та інженерному коледжі.

Після навчання працював експедитором у стоматологічній компанії. У грудні 2024 року Олег Кравчук добровільно приєднався до лав Збройних Сил України.

Воїн був діловодом у військовій частині. Під час служби їздив на Донеччину – у Краматорськ та Дружківку.

08 серпня 2026 року 31-річний старший солдат Олег Кравчук помер у Рівному.

У військовослужбовця залишилися мама та брат.

Поховали Героя на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.

Анатолій Сазонов народився 30 вересня 1977 року. Його життя було пов’язане з Новим Корцем - тут він закінчив 9 класів місцевої школи, а згодом здобув професію водія у Корецькій автошколі.

У мирному житті працював дорожником на Полтавщині, а згодом — різноробочим на будівництвах.

09 липня 2024 року Анатолій Сазонов приєднався до лав Збройних Сил України. Служив техніком-водієм групи зв’язку прикордонної служби. Виконував військовий обов’язок, беручи участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

09 серпня 2026 року, під час проходження військової служби у населеному пункті Великий Бурлук Харківської області військовослужбовець помер.

Поховали Героя на місцевому кладовищі села Новий Корець.

Геннадій  Швець народився 26 вересня 1972 року у селі Шелестяни Хмельницької області.

Після здобуття середньої освіти, всі подальші роки свого життя присвятив військові справі. Закінчив  військово-морський інститут за спеціальністю «Інженер механік».

Проходив військову службу у ВМС та Сухопутних військах ЗСУ, де обіймав командні, керівні та викладацькі посади. Служив у бригаді надводних кораблів ВМС ЗСУ та 184-му Навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ, спеціалізувався на експлуатації та водінні інженерної техніки, РХБ захисті та загальновійськовій підготовці.

Під час повномасштабного вторгнення у 2024 році приймав безпосередню участь в бойових діях на посаді командира штурмового взводу. Відважно виконував бойові завдання. Під час виконання бойових завдань отримував неодноразові контузії .

Військове звання — майор.

12 серпня 2026 року життя Героя раптово обірвалося.

Поховали Воїна на місцевому кладовищі у місті Корець.

Микола Толочик народився 26 жовтня 1980 року у селі Мирне, навчався у Мирненській школі. Згодом здобув професійну освіту маляра-штукатура в будівельно-технічному коледжі міста Костопіль. Багато років працював на підприємстві ТОВ «Свіспан Лімітед».

27 лютого 2022 року Герой став на військову службу до лав ЗСУ. Віддано та мужньо виконував свій обов'язок на посаді стрільця — помічника гранатометника механізованого відділення.

09 грудня 2024 року Воїн загинув під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Ямполівка Донецької області. Тривалий час Микола Толочик вважався зниклим безвісти. Лише після офіційного сповіщення та підтвердження ДНК-експертизи загибель Захисника підтвердилася.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі у селі Мирне.

Юрій Маруха народився 25 лютого 1981 року у селі Новомильськ.

Згодом його родина переїхала до села Івачків.

Саме Івачків став для Захисника рідним селом — місцем його дитинства, юності, становлення.

У 1996 році Юрій Маруха закінчив Івачківську загальноосвітню школу.

Після навчання Воїн вступив до СПТУ № 2 міста Здолбунів, де здобув професію автослюсара-механіка.

У 1999 році Юрій Маруха був призваний до лав Збройних Сил України.

Після проходження строкової військової служби працював на будівництві.

У 2015 році військовослужбовець добровільно пішов захищати Україну та став учасником антитерористичної операції.

З 2016 року і до початку повномасштабного вторгнення проходив військову службу за контрактом у складі різних бойових підрозділів, зокрема 14-ї окремої механізованої бригади та 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Коли у 2022 році росія розпочала повномасштабну війну проти України, Юрій Маруха знову добровільно став на захист своєї держави.

Поховали Героя на місцевому кладовищі у селі Івачків.

Схиляємо голови у скорботі!