11 січня 2024 року Мізоцька громада попрощалася із полеглим у бою Захисником Юрієм Галабурдою. Юрій народився 19 вересня 1972 року у дружній, глибоко віруючій, інтелігентній сім’ї, в якій батьки навчали свого сина любити рідний край, прививали найкращі загальнолюдські цінності, були прикладом справжніх патріотів-українців.

А однокласники пам’ятають його як позитивного, доброго, щирого товариша, який у будь-яку хвилину готовий прийти на допомогу.

Ще у шкільні роки Юрія захоплювали мандрівки, спорт та бажання пізнавати свій край, а особливо - туризм і спортивна ходьба. Тому, після закінчення Мізоцької середньої школи, у 1989 році, він вступив до Луцького педагогічного інституту на факультет фізичного виховання.

Займався спортивною ходьбою та залучав до туристичних походів і школярів, коли працював у Рівненській школі №11, учителем фізичного виховання. Відданий учительській справі, мав звання «учитель-методист» та здобув кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії». Разом зі своїми вихованцями підкорював гірські вершини, здобував перемоги у спорті. Але найвищою вершиною його життя - це подвиг та самопожертва, як воїна, патріота, захисника нашої держави.

Коли ворог підступно напав на нашу землю у 2014 році Юрій Галабурда, не задумуючись, пішов добровольцем в АТО. Був у найгарячіших ділянках фронту Луганської області. Після контузії, пройшов реабілітацію.

З перших днів повномасштабної війни Юрій знову став у стрій. Як сержант був бойовим командиром, прикладом мужності для побратимів. У складі 128 бригади боронив Україну на Запорізькому напрямку.

З 16 червня 2023 року вважався безвісти зниклим.

Сьогодні Юрій Галабурда повернувся на рідну землю, де народився та виріс, за яку хоробро боровся та віддав найцінніше – своє життя.

У Юрія залишилась мама, дружина, донька Юлія та сестри.

Спи спокійно Герою! Вічна Тобі памʼять і вічна слава!