05 травня 2025 року у Рівненському районі гідно провели в останню земну дорогу трьох військовослужбовців

05 травня 2025 року у Рівненському районі гідно провели в останню земну дорогу трьох військовослужбовців – Романа Задарія з Корецької громади, Петра Лежавського з Шпанівської громади та Олександра Галагуза з Березнівської громади.

Задарій Роман народився 11 лютого 1993 року у селі Сторожів. У 1999 році пішов до першого класу місцевої школи. Після закінчення 9 класів вступив до Вищого професійного училища № 24, де здобув фах «муляра-штукатура-плиточника».

31 жовтня 2010 року Роман був призваний на строкову службу, яку проходив у місті Звягель, де отримав звання молодшого сержанта. По завершенню служби повернувся до цивільного життя та працював за фахом.

08 березня 2022 року військовослужбовець став на захист державних кордонів. Служив у лавах батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Рубіж». Брав участь у боях за Бахмут, де зазнав важкого поранення. Після тривалої реабілітації Воїн знову повернувся до бойових дій.

10 жовтня 2024 року Герой загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

Поховали Воїна на місцевому кладовищі у селі Сторожів. 

Петро Лежавський народився 11 липня 1984 року у селі Шпанів. 

22 листопада 2024 року приєднався до лав Збройних Сил України. Служив водієм механізованого взводу, механізованої роти, механізованого батальйону. 

Петро Лежавський був не лише  відважним бійцем, а й надійним побратимом, хорошим другом, надійною людиною по життю.

29 квітня 2025 року Герой загинув внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання у Донецькій області. 

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі у Шпанові. 

Олександр Галагуз народився 06 грудня 1968 року у місті Березне, де й проживав. Навчався у Березнівській середній школі № 1. Згодом здобув фах радіотелефоніста у місті Рівне. До повномасштабного вторгнення працював за фахом. 

Рідні та друзі згадують його як світлу, добру, відкриту та чуйну людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не залишалася осторонь. Він любив займатися спортом, зокрема футболом, і часто проводив час на риболовлі.

У березні 2024 року Олександр Галагуз став на захист кордонів України. 

08 липня 2024 року Герой загинув, виконуючи бойове завдання на Харківському напрямку. Тривалий час вважався зниклим безвісти.  

В Олександра залишилися дружина, дві доньки та рідний брат. 

Поховали Героя на місцевому кладовищі у місті Березне.

Низько схиляємо голови у скорботі!