05 березня 2026 року у Рівненському районі попрощалися із трьома Захисниками- Олександром Луцо з Острозької громади, Віктором Дмитрієвим з Бугринської громади та Олександром Мельником з Головинської громади
опубліковано
05 березня 2026
року о
16:17
Олександр Луцо народився 27 червня 1970 року у селі Вельбівно. До 15-річного віку проживав і навчався у рідному селі. У 1985 році разом із батьками переїхав до Одеської області, у селище Нерубайське, де продовжив навчання у місцевій школі.
Після закінчення школи вступив до Одеського профтехучилища, де здобув професію столяра-паркетника. Отримавши фах, був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил. Службу проходив у місті Євпаторія, а згодом — у місті Алмата Республіки Казахстан.
Після завершення військової служби Олександр Луцо одружився з Юлією, уродженкою села Лючин Острозького району. Спочатку подружжя проживало у селі Вельбівно, згодом — у селі Лючин. Увесь цей час він працював у будівельній сфері, сумлінно та відповідально виконуючи свою роботу.
У 2004 році Олександр розлучився та переїхав до Одеської області, де продовжив жити й працювати у будівництві.
У жовтні 2025 року приєднався до лав Збройних Сил України.
Проходив військове навчання у місті Кам’янець-Подільський на полігоні. Згодом захворів і проходив лікування у госпіталі міста Хмельницький, де 01 березня 2026 року його життя обірвалося.
У Олександра залишилися донька та онуки.
Поховали Героя на кладовищі села Вельбівно.
Віктор Дмитрієв народився 28 вересня 1975 року в селі Бугрин. З перших днів повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України та став на захист рідної землі.
Чотири роки мужньо й самовіддано виконував свій військовий обов’язок, був учасником АТО.
25 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Михайлівка Харківської області молодший сержант Віктор Дмитрієв загинув.
Поховали Героя на місцевому кладовищі.
Олександр Мельник народився 08 квітня 1999 року у селі Базальтове. Тут минули його дитячі роки. Навчався у початковій школі рідного села, а згодом продовжив навчання та закінчив Злазненську загальноосвітню школу.
12 червня 2023 року Олександр Мельник приєднався до лав Збройних Сил України. Відтоді він став на захист своєї Батьківщини. Ніс службу оператором безпілотних літальних апаратів відділення управління командира 2 артилерійської батареї 2 артилерійського дивізіону.
Вірний Військовій присязі на вірність українському народові, Олександр мужньо та самовіддано виконував свій військовий обов’язок, боронячи рідну землю, свободу та незалежність України.
Був нагороджений відзнакою «Золотий Хрест» та медаллю від бригади «За оборону України».
Під час виконання обов’язків військової служби Олександр отримав поранення внаслідок ворожого безпілотного авіаційного удару.
28 лютого 2026 року його серце зупинилося.
У Героя залишилися мама, тато та брат, який нині також несе службу в лавах Збройних Сил України.
Поховали Воїна на місцевому кладовищі у селі Базальтове.
Схиляємо голови у скорботі!
