03 квітня 2026 року у Рівненському районі віддали останню шану двом Захисникам

03 квітня 2026 року у Рівненському районі віддали останню шану двом Захисникам – Денису Медведюку з Рівненської громади та Юрію Кучеруку з Малолюбашанської громади.

Денис Медведюк народився 18 травня 2002 року в Запоріжжі. 

Ще у дитячому віці разом з родиною переїхав до Рівного. Тут навчався у 6-й школі, згодом – у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Пізніше вступив до Одеської академії сухопутних військ на факультет підготовки спеціалістів військової розвідки та Сил спеціальних операцій.

На бажання хлопця стати військовим вплинув його батько, який з 2014 року захищає Україну.

З початком повномасштабного вторгнення Денис Медведюк долучився до лав ТрО «Азов» Київ, а згодом – до 3-ї окремої штурмової бригади. Брав активну участь в обороні Київщини, виконував бойові завдання на території Запорізької та Донецької областей. З січня 2025 року продовжив службу в Окремому центрі спеціальних операцій «СХІД» імені князя Святослава Хороброго на посаді старшого оператора групи спеціального призначення загону спеціальних операцій.

За проявлену мужність і сумлінну службу був нагороджений численними нагородами. Зокрема, відзнакою Президента «За оборону України».

19 серпня 2025 року 23-річний сержант Денис Медведюк загинув під час виконання спеціального завдання у Брянській області на території держави-агресора. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували.

У Захисника залишилися батьки, сестра та брат.

Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.

Юрій Кучерук народився 20 квітня 1991 року в місті Костопіль. Навчався у Костопільській загальноосвітній школі № 4, де закінчив 9 класів. Юрій був працьовитою людиною, певний час працював за кордоном. 

Шлях воїна став для Юрія Кучерука усвідомленим життєвим вибором. Маючи досвід строкової служби, він чітко розумів свій обов’язок перед Батьківщиною. 

Від 02 травня 2024 року Юрій Кучерук боронив українську землю у лавах Збройних Сил України, де виконував складні завдання на посаді оператора безпілотних літальних апаратів.

Військовий шлях Воїна став прикладом справжнього героїзму: він беззмінно тримав бойову позицію протягом 200 днів, демонструючи неймовірну стійкість під натиском ворога.

Серце Героя зупинилося 30 березня 2026 року.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі.

Схиляємо голови у скорботі!