02 серпня 2025 року у Рівненському районі віддали останню шану Захисникам - Віктору Вагіну та Андрію Поповичу з Костопільської громади та Тарасу Хмелю з Рівненської громади.

опубліковано 02 серпня 2025 року о 15:15

Віктор Вагін народився у Костополі. Дитиною виїхав з рідними за кордон, у 15-річному віці повернувся у рідне місто і вступив до Костопільського будівельно-технологічного коледжу, здобув фах столяра. Працював за спеціальністю, потім поїхав на заробітки за кордон.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Віктор Вагін перебував у Польщі.

У лютому 2022 року Віктор повернувся в Україну.

У вересні 2022 року Віктор Вагін приєднався до лав ЗСУ та пройшов навчання на сапера. Кілька місяців його підрозділ перебував під українсько-білоруським кордоном, потім перевели на Миколаївщину, пізніше – у зону бойових дій на Запоріжжя.

28 липня 2025 року Герой загинув унаслідок вибуху у Вишневому Дніпропетровської області.

У Воїна залишилися дружина та син.

Поховали Захисника на кладовищі «Нове» у Костополі.

Андрій Попович народився 10 січня 1993 року у Костополі. Навчався у місцевій школі № 2, згодом здобув фах муляра-штукатура в Костопільському будівельно-технологічному фаховому коледжі. Після закінчення навчання працював за спеціальністю, спершу на приватних підприємствах у рідному місті, згодом за кордоном.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Андрій перебував у Чехії. Проте повернувся додому, щоб підримати батьків.

У грудні 2024 року його став до лав Збройних Сил України. Андрій Попович проходив службу солдатом у складі 225 окремого штурмового полку.

16 липня 2025 року Андрій Попович загинув під час виконання бойового завдання у Сумській області.

У Захисника залишилися батьки.

Поховали Героя на кладовищі «Нове» у Костополі.

Тарас Хмель народився 04 лютого 1977 року у селі Порозове, що на Рівненщині. Навчався спершу у Колоденському ліцеї, згодом родина переїхала, і Тарас продовжив навчання у Тайкурах. 10–11 класи знову закінчував у Колоденському ліцеї. Після школи вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де здобував фах на механічній кафедрі.

У молодості проходив строкову службу в Президентському полку — у лавах Національної гвардії України.

Більшу частину життя присвятив будівництву. Їздив на заробітки.

З березня 2022 року став на захист країни у лавах Національної гвардії України.

Попри наявну інвалідність і вмовляння рідних залишитись вдома, Тарас ішов на передову свідомо.

28 липня 2025 року, 48-річний головний сержант-командир 1-го відділення Тарас Хмель загинув на Покровському напрямку, виконуючи бойове завдання.

Поховали Героя на кладовищі села Порозове.

Схиляємо голови у скорботі!