21 січня рівняни попрощалися із Захисником України Сергієм Савтирою. 

Сергій народився і виріс у мальовничому селі Моквин на Березнівщині. Змалечку був дуже вихованим, чемним, із медаллю закінчив школу, а за тим вступив на будівельний факультет Рівненського інституту інженерів водного господарства, після закінчення влаштувався в Рівному на роботу, одружився, виховував дітей.

Сергій був надзвичайно добрим, спокійним, любив свій рідний Моквин, а оскільки виріс у гармонії з природою, то й захоплення мав, пов’язані з нею. Залюбки рибалив на Случі, збирав у лісі гриби. Він був хорошим сином, шанував батьків, дбав про них до останнього їхнього подиху. Сергій був дуже близький зі своєю рідною сестрою, яка завжди підтримувала його в житті. Чоловік понад усе любив своїх дітей, 19-річний син та 14-річна донечка були для Сергія всім, старався їм приділяти якомога більше уваги й турботи.

Війна увірвалася в життя Сергія раптово, як і в життя багатьох українських родин. Він не мав потрібного досвіду – лише навчання на військовій кафедрі в інституті. Але коли в жовтні отримав повістку, старший лейтенант Сергій Савтира без вагань став на захист України.

Життя військовослужбовця Сергія Савтири обірвала війна 16 січня.

Похоронили воїна на кладовищі «Нове».

28 січня Сергію мало б виповнитися 49 років.

Змалечку його виховували бути патріотом, любити свою Батьківщину – таким Героя завжди памʼятатимуть рідні, друзі, знайомі. 

21 січня Березнівщина останньою життєвою дорогою, з почестями та Українськими прапорами, проводжала воїна Миколу Солончука з села Бистричі.

Захисник із червня У  Батьківщину від московських окупантів. 

40-річний солдат зенітно-артилерійського відділення зенітно-артилерійського взводу десантно-штурмового батальйону загинув 17 січня внаслідок вибухової травми під час бойових дій поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області.

Похоронили Героя зі всіма військовими почестями під залпи останнього салюту в рідному селі Бистричі на місцевому кладовищі. 

Звитяжний воїн, відданий патріот, стриманий у словах, але такий щирий у своїх вчинках, надійний, скромний, доброзичливий, життєрадісний – таким Микола залишиться в пам’яті рідних, друзів, побратимів, усіх хто його знав, любив, поважав.

22 січня в Рівному громадськість із великим сумом, жалем віддала останню шану Захиснику України 25-річному Миколі Сіруку.

Микола народився в Рівному, закінчив 11 школу, продовжив навчання в коледжі, де здобув фах лаборанта хімічних досліджень.

Веселий, добрий, спортивний юнак пройшов службу в армії в Кропивницькому. Повернувшись додому, працював у рідному місті та за кордоном. Саме там, на чужій землі, його застала новина про початок повномасштабного вторгнення росії в Україну, без вагань Микола вже на третій день війни повернувся додому. Згодом був призваний захищати країну.

Він дуже хотів служити в АЗОВі, радів, коли все ж туди потрапив, був там серед своїх, відчував себе на своєму місці, мужньо виконував свій обов’язок Захисника України.

19 січня військовослужбовець Микола Сірук помер від поранень, які отримав, коли поверталися з побратимами із завдання та потрапили під обстріл, із численними пораненнями його доставили в лікарню, але врятувати життя Героя не вдалося.

Щирий патріот, він любив своїх рідних та Батьківщину понад усе. Останні слова, сказані Миколою побратимам: «Нехай наші азовці прочитають молитву, яку ми читали щоранку. А на моїй могилі повісять прапор України та АЗОВу».

Похоронили Героя на кладовищі «Нове».

Сумуємо, щиро розділяємо з рідними, близькими людьми, друзями, побратимами військових горе, біль від непоправної втрати.

Вічна пам’ять воїнам.

Вічна слава, честь військовослужбовцям Сергію Савтирі, Миколі Солончуку, Миколі Сіруку, які віддали життя, виконуючи бойові завдання із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, які загинули в боротьбі за свободу нашої країни.

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(в публікації використано інформаційні матеріали Рівненської, Березнівської міських рад)