Та коли знайомство починається із запитань про інвалідність, діагноз чи травму, це може створити відчуття, що вас насамперед цікавить стан людини, а не вона сама.
У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку поширених запитань, яких краще уникати, та підказки, про що можна запитати натомість.
«Що з тобою сталося?» / «Давно це в тебе?»
«Це назавжди?» / «А що лікарі кажуть?»
«А як ти… [робиш побутові речі / працюєш]?»
Насправді кожен із нас організовує свій побут і життя у зручний для себе спосіб. Змінивши акценти у питанні простіше знайти спільні інтереси й теми для розмови, не акцентуючи увагу на інвалідності.
«Чи складно будувати стосунки через інвалідність?»
Так, розмова буде про цінності, погляди та досвід людини, а не про припущення, пов’язані з її інвалідністю.
«Ти що, хворий?»
Так ви показуєте інтерес до самої людини — її планів, захоплень і прагнень, а не лише до інвалідності.
Обирайте спілкування на рівних!
__________________
Цей інформаційний продукт став можливим завдяки щедрій підтримці, наданій Урядом Сполучених Штатів Америки. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті та не обов’язково відображає погляди Уряду Сполучених Штатів Америки.