3 лютого в Олександрійській сільській раді назавжди попрощалися із Захисником України, рядовим, стрільцем-помічником гранатометника аеромобільного відділення Дмитром Курачем, 1983 року народження, жителем села Нова Любомирка.

Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, Дмитро загинув 26 січня внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Красна гора Донецької області.

Похоронили військового в селі Кам’яна Гора на території кладовища.

        3 лютого в Рівному на майдані Незалежності громадськість провела останньою життєвою дорогою земляка Руслана Римара.

Руслан народився в Рівному, закінчив 13 школу, а за тим здобув освіту слюсаря контрольно-вимірювальних приладів і автоматики в місцевому 10 училищі. Останні роки працював у ТОВ «Транс – Н» енергетиком.

Чоловік мав «золоті руки», в яких робота наче сама виконувалася, любив техніку, добре розбирався в електриці, міг відремонтувати все – від побутової техніки до автівки чи навіть трактора. Багато друзів, знайомих зверталися до Руслана за порадою, з проханням допомогти щось відремонтувати – він не відмовляв. Та й вдома все тримав на собі.

У 1999 році, коли Руслан повернувся зі строкової служби в армії, одружилися з Наталією.

Разом виховали двох дітей – 18-річну Юлію та 22-річного Владислава. Нещодавно сім’я розширилася, з’явилася невістка Ірина. Руслан завжди дбав про рідних людей, намагався взяти на себе всі клопоти, діти за порадою завжди йшли саме до нього. Він турбувався про свою маму. А 19 лютого сім’я могла б відзначати 24 річницю шлюбу.

Та мирне життя родини перервала війна. Чоловік не був воїном, але й не ховався. В перші дні війни Руслан став на облік у військкоматі. Його кілька разів викликали, але повертали додому чекати. Лише в листопаді він поїхав на навчання в Кам’янець-Подільський, потому його перевели на Вінничину, а вже звідти – на передову. Спокійний, врівноважений, стриманий Руслан опановував саперну справу.

44-річний солдат, сапер Руслан Римар загинув 26 січня внаслідок танкового обстрілу поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині.

Похоронили воїна на кладовищі «Нове».

         Цього ж дня Здовбицька громада належно, з державною символікою, живим коридором провела в останню путь загиблого Героя, 32-річного Сергія Феськова з села Уїздці.

Сергій Феськов загинув 28 січня, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Кремінна Луганської області.

Похоронили Героя в селі Уїздці на території кладовища.

           3 лютого в Корецькій міській раді в глибокій тузі та скорботі прощалися із Захисником України, мужнім солдатом Олександром Ярмолюком, 1993 року народження, з Нового Корця.

Олександр навчався в Новокорецькій школі, здобув технічну освіту «Оператор комп’ютерного набору» у ВПУ № 24 міста Корець, працював у Києві, мав плани на майбутнє, та війна завадила їм здійснитися – не встиг одружитися, виростити дітей, збудувати власний дім. Залишив у скорботі лише батьківську родину та друзів.

Загинув військовий у районі міста Кремінна, що на Луганщині, 30.01.2023, у 29 років і 7 місяців.

        Просимо прийняти найщиріші співчуття рідним, близьким людям, друзям, побратимам військовослужбовців. Розділяємо з вами горе від непоправної втрати.

Вічна світла пам’ять воїнам Дмитру, Руслану, Сергію, Олександру.

Вічна слава, честь і шана військовослужбовцям України Дмитру Курачу, Руслану Римару, Сергію Феськову, Олександру Ярмолюку, які віддали життя, захищаючи рідний край, рідну землю, свою державу від російських загарбників.

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(у публікації використано інформаційні матеріали Олександрійської сільської ради, Рівненської міської ради, Здовбицької сільської ради, Корецької міської ради)