28 травня громадськість міста Рівне прощалася із своїми мужніми Захисниками:
19-річним Єгором Мухою, 29-річним Максимом Хохловим, 42-річним Олександром Назаром, які віддали життя за нашу незалежність та свободу.

Єгор Муха народився у Рівному. Навчався у НВК «Колегіум», 1-й і 26-1 школах. Оскільки народився у родині залізничників, завершив навчання на Рівненській дитячій залізниці. А за тим і професію обрав, пов’язану із нею: вирішив здобути фах помічника машиніста тепловоза та електровоза у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.

Єгор змалечку був дуже сильним морально, завжди дбав про рідних – старшу сестру та двох молодших братів 8 і 9 років. Справжній, добрий син був надійною опорою та підтримкою. Часто посміхався щиро і світло.

18 січня 2022 року Єгорові виповнилося 18, а вже 24 лютого почалося повномасштабне вторгнення. З училища їх відпустили додому, але Єгор, щойно приїхавши, сказав відразу, що піде добровольцем. Говорив, що не буде ховатися у підвалах, що мусить бути там і захищати нас. Маму з молодшими братами відправив у Болгарію від футбольного клубу «Верес», а сам з четвертого дня війни вже був в армії. Спершу служив на кордоні, набирався досвіду. До всього ставився дуже серйозно і відповідально. Це помітили, тож він у свої 18 став командиром взводу. Єгор дуже переживав, постійно слідкував, аби мати все якісне – і амуніцію, і захист, і медикаменти. Говорив, що не можна брати абищо, якщо від цього може залежати життя.

Єгор дуже хотів перевестися у іншу військову частину, аби бути у зоні бойових дій. Відчував, що там він потрібніший, що саме там його місце. І він до того готувався – займався спортом, качався, бігав на п’ятий поверх з гирею, слідкував за харчуванням, наполягав, що повинен бути у формі, коли його перевід таки погодять. Але йому відмовляли. Його перевели лише за четвертим разом. А за тим справдилося іще одне бажання – Єгор став частиною підрозділу «Вовки Да Вінчі». Він дуже пишався цим, захоплювався самим командиром, встиг послужити під його керівництвом, побував у найгарячіших точках, був під Бахмутом.

Молодий Герой мав плани на мирне життя, хотів поїхати навчатися за кордон, усе прорахував, відкладав гроші , щоб вистачило і на навчання, і на життя, і на інше, мріяв повернутися потім в Україну, щоб із новими знаннями робити її кращою. Та 20 травня під час виконання бойового завдання в районі селища Хромове на Донеччині 19-річний старший солдат Єгор Муха загинув.

Максим Хохлов народився у місті Рубіжне на Луганщині. Здобув фах електрика, відслужив строкову службу в армії. П’ять років тому створили з коханою Іриною сім’ю, в якій за рік народився чудовий син.

Влітку 2020 року Максим вирішив підписати контракт із Національною гвардією України. Відтоді стояв на захисті нашої держави.

У спокійне життя родини втрутилася ворожа армія. З перших днів повномасштабного вторгнення Максим віддано служив народові України. Та залишатися у рідних місцях було надто небезпечно. Тож Ірина з маленьким сином вирушили у Рівне, де мали знайомих. Лише кілька разів за цей час Максим приїжджав навідати рідних.

Максим був дуже спокійним, надзвичайно добрим, уважним. Світла і хороша людина.

29-річний молодший сержант Максим Хохлов помер 25 травня 2023 року у лікарні Києва внаслідок отриманих поранень під час мінометного обстрілу в ході виконання бойового завдання щодо захисту України.

Олександр Назар народився у Рівному. Після закінчення школи здобув фах муляра у технічному коледжі НУВГП. Працював в університеті, а кілька останніх років – у Польщі.

Саша дуже любив свою професію. Спершу, як тільки поїхав у Польщу, присилав фото фасадів, які вони робили. Він насолоджувався своєю справою, результатом.

Олександр дуже любив свою цивільну дружину та 10-річну донечку Злату. Будував плани на майбутнє. Та все змінилося після початку повномасштабного вторгнення. Надзвичайно добрий, щедрий, безкорисливий Олександр у липні 2022 року добровольцем пішов у ЗСУ.

Він не служив в армії, але не витримав, сказав, що мусить бути там. Тож сам пішов у військо. Служив на Луганському напрямі. Коли був на передовій, отримав травми спини та коліна, тож лікувався у госпіталі. Саме мав повертатися у свою частину, до хлопців, виписався із госпіталю, але так і не доїхав.

42-річний молодший сержант Олександр Назар помер 22 травня 2023 року у Краматорську.

Поховали Героїв на території кладовища «Нове».

Троє молодих, мужніх чоловіків, які любили свою Україну, свої міста, свої родини, які могли змінити на краще майбутнє нашої країни, були вимушені стати зі зброєю в руках захищати рідну українську землю від російських агресорів, окупантів, терористів.

Наші Воїни віддали життя за мирне майбутнє держави Україна!

Дякуємо батькам за Синів-Героїв!

Щиро просимо прийняти наші співчуття, розділяємо з родинами, близькими людьми, друзями, військовими побратимами гіркий біль від непоправної втрати.

Вічна світла пам’ять, вічна слава, честь і шана військовослужбовцям Збройних Сил України Єгору Мусі, Максиму Хохлову, Олександру Назару!

Пам’ять про наших мужніх Захисників, які віддали життя за Україну, житиме у віках!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(у публікації використано інформаційні матеріали Рівненської міської ради)