Сьогодні, 28 січня 2025 року у Рівненському районі прощалися із чотирьма воїнами, які полягли на полі бою - Володимиром Поліщуком з Рівного, Валерієм Булкою з Березнівської громади, Віталієм Коревою з м.Костопіль та Анатолієм Михальчуком із м.Здолбунів.

На майдані Незалежності м.Рівне віддали останню шану загиблому воїну Володимиру Поліщуку.

Володимир народився 28 липня 1984 року в Херсоні. Дитячі роки його пройшли у селищі Оржів, де служив батько.

Родина воїна була надзвичайно патріотичною та проукраїнською: батько військовий, брат – учасник АТО. Тож, у вересні 2020 року Володимир вступив за контрактом до лав Збройних Сил України. Відтоді стояв на захисті Батьківщини. Ніс службу у найгарячіших точках фронту.

22 березня 2023 року 38-річний солдат Володимир Поліщук загинув на бойових позиціях у Бахмутському районі Донеччини.

Майже два роки Володимир вважався зниклим безвісти, але експертиза ДНК підтвердила загибель Захисника.

Поховали Героя на кладовищі «Нове» м.Рівне.

Березнівська громада з почестями провела останнім земним шляхом Воїна, який віддав життя за Україну – Валерія Булку з села Новий Моквин, 1968 року народження.

Загинув Валерій Булка під час виконання бойового завдання на Донеччині 19 січня 2025 року.

Стрілець-санітар механізованої роти захищав нашу державу у лавах Збройних Сил України з травня 2024 року.

Костопільська громада віддала останню шану померлому Захиснику Віталію Кореві.

Віталій народився 7 липня 1986 року в Костополі. Навчався у школах №4 та №2, закінчив Костопільський будівельно-технологічний коледж. Деякий час працював в редакції районної газети, потім - на підприємствах «Свиспан Лімітед» та «Костопількомунсервіс».

У листопаді 2024 року Віталія мобілізували на військову службу, був матросом резерву запасного взводу. 19 січня 2025 Віталій Корева помер у селі Дачне Одеської області за місцем несення служби.

У Захисника залишилися батьки та сестра.

Здолбунівська громада віддала останню шану землякові Анатолію Михальчуку

Він народився у Здолбунові. Закінчивши місцеву школу, вступив до Здолбунівського вищого професійного училища залізничного транспорту, здобув професію «машиніст тепловоза». Спочатку працював на залізниці, згодом - на будівництві.

На захист України Анатолій став у травні 2022 року, пішовши до війська добровольцем. Разом з побратимами у складі 60 окремої механізованої Інгулецької бригади тримав оборону Донеччини. Саме на цьому напрямку прийняв свій останній бій.

Молодший сержант Анатолій Михальчук загинув під час виконання бойового завдання 21 січня 2025 року внаслідок мінометного обстрілу. Йому назавжди 54 роки. В Анатолія Михальчука залишилося двоє доньок та син, дружина та батько.

Співчуваємо рідним, близьким людям, землякам, друзям, бойовим побратимам загиблих. Схиляємо голови в скорботі за Воїнам. На жаль, під час війни втрачаємо саме тих, хто є надійною опорою. Втрачаємо Захисників, які після Перемоги мали б творити майбутнє України.

Вічна пам’ять Воїнам!