24 жовтня у Рівненському районі попрощалися із Захисниками України із Березнівської, Рівненської та Шпанівської громад

Василь Придаток народився 10 січня 1990 року в селі Голубне. Навчався у Голубнівській ЗОШ, а згодом — у Соснівському професійно-технічному училищі, де здобув фах муляра. У мирному житті працював на сезонних роботах. Солдат, оператор відділення управління мінометної батареї механізованого батальйону, захищав Україну з червня 2024 року. Побратими знали його під позивним «Маля». Загинув 01 лютого 2025 року на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. За зразкову військову службу та сумлінне виконання бойових завдань нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест». Поховали Захисника на місцевому сільському кладовищі. У Василя залишились мама Зоя Євгеніївна та брат Валерій. 

У селі Моквин попрощилися із Захисником України Сичиком Анатолієм Володимировичем. 

Анатолій Сичик народився 8 грудня 1972 року в селі Моквин (на той час — Першотравневе). Навчався у місцевій школі. У мирному житті, як і більшість односельців, працював на паперовій фабриці у рідному селі, а також на сезонних роботах. Солдат, інспектор прикордонної служби – начальник першої групи мінометів відділення вогневої підтримки, захищав Україну з листопада 2024 року. Помер 22 жовтня 2025 року після тривалого лікування від бойового поранення, отриманого під час служби. Поховали Захисника на місцевому сільському кладовищі. У Анатолія залишились мама Галина Василівна та донька Майя.

Олександр Юхимець народився 14 серпня 1990 року у Рівному. Навчався у місцевій 23-ій школі, згодом здобув вищу освіту у Національному університеті водного господарства і природокористування. Працював радіомеханіком в аварійно-рятувальному загоні ДСНС.

Чоловік не служив в армії, але з початком повномасштабного вторгнення був готовий добровольцем приєднатися до захисту країни. Утім, довелося зачекати – до лав Збройних Сил Олександра мобілізували лише за рік після цього.

За словами дружини Олександра, служба йому подобалася, він відчував свою важливість. Чоловік завжди наголошував: “Поки ми воюємо тут, на передовій – боріться на місці, у тилу”.

Олександр вирізнявся своїм спокоєм, відповідальністю, при цьому був добрим та розважливим. Чоловік ніколи не відмовляв у допомозі, мав багато друзів.

На жаль, 35-річний молодший сержант Олександр Юхимець загинув на полі бою 15 жовтня 2025 року у Донецькій області.

В Олександра залишилися батьки, п’ятеро сестер, брат, дружина і трирічний син.

Михайло Лебедев народився 13 листопада 1977 року у селі Конела Черкаської області. Закінчив тамтешню школу, згодом пішов служити в армію.

Працював на будівництві у Києві. Вже у столиці познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Невдовзі пара переїхала до Рівного. Чоловік любив писати вірші. Цікавився історією, археологією, хотів мати металошукач.

У 2015-му році під час антитерористичної операції Михайло добровольцем відправився захищати країну, приєднавшись до лав 54-ї ОМБр. Після другого поранення перевівся у службу охорони, однак продовжував виїжджати на лінію зіткнення.

На жаль, 47-річний штаб-сержант Михайло Лебедев загинув 19 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

У Михайла залишилися батьки, дружина та четверо дітей.

Вічна пам’ять Захисникам України, які віддали своє життя за мир і свободу нашої держави.