24 лютого та 25 лютого 2024 року у Рівненському районі попрощалися та провели до місця вічного спочинку п’ятьох полеглих воїнів – Павла Савчука, Леоніда Стратія, Василя Кононовича з Острозької громади, Василя Більчука із Здовбицької громади та Ігоря Мазепу із Березнівської громади.

Павло Савчук народився 15 червня 1982 року в селі Варковичі Дубенського району, навчався у місцевій ЗОШ (закінчив 9 класів), пізніше здобував професію слюсара в Дубенському професійно-технічному учлищі. З 2018 року разом із сім’єю проживав в с. Країв на Острожчині.

Одружений, виховував дев’ятирічну доньку Ангеліну.

З листопада 2023 року служив у Збройних Силах України.

41-річний військовослужбовець Павло Савчук загинув 03 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання на території Донецької області.

Леонід Стратій народився 08 квітня 1995 року в селі Розваж тодішнього Острозького району.

Навчався у місцевій школі, де здобув середню освіту. До війни працював на будівництві. В лютому 2022 року одружився, а в серпні того року в молодого подружжя народився син Артем.

У травні 2023 року Леоніда мобілізовали, був сапером у 53 бригаді. Під час служби був пораненим.

28-річний Захисник загинув 21 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області .

Поховають Героя в с. Розваж.

Василь Кононович народився 12 лютого 1981 року в селі Кургани на Острожчині.

Розпочав навчання в Курганівській школі, а потім у Могилянівській школі здобув середню освіту.

Після закінчення школи навчався у Нетішинському професійно-технічному училищі та отримав професію зварювальника. Згодом вступив до Рівненського сільськогосподарського технікуму, де отримав професію юриста.

Після навчання Василь був призваний на строкову службу у морському флоті. Йому та ще двом землякам з Острожчини випала честь служити на кораблі, який носив ім'я самобутнього міста Острог.

Працбював у Республіці Польща, де заснував власну компанію, працівники якої виконували усі види зварних робіт різноманітної складності.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Василь Кононович став волонтером, доставляв в Україну гуманітарну допомогу для військових: автомобілі, рації, медикаменти, продукти харчування тощо.

З 03 квітня 2022 року був мобілізований та боронив рідну землю як військовослужбовець Збройних Сил України.

09 січня 2024 року старший солдат Василь Кононович загинув поблизу населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.

У скорботі залишилась велика родина: мати, батько, дружина, двоє синів – Петро та Даниїл, брати, племінники та племінниці.

Рідні, близькі, друзі загиблого, жителі рідного села Кургани згадують Василя Петровича як надзвичайно позитивну, добру, відкриту, товариську людину. Василь був справедливим, чесним, мужнім, завжди готовим допомогти. Він був щедрим та чуйним. Любив життя, людей та тварин. Надзвичайно любив дітей, поважав та турбувався про своїх батьків.

Здовбицька громада попрощалася з військовослужбовцем Василем Більчуком.

Народився Василь 4 січня 1995 року в селі Коршів. Закінчивши 9 класів Уїздецької загальноосвітньої школи вступив до Квасилівського вищого професійно-технічного училища, де здобув професію муляр-штукатур, пічник. Після закінчення навчання, працював на меблевій фабриці.

Василь був щирим патріотом, тому коли виповнилося 18 років, прийняв рішення вступити до лав Збройних Сил України за контрактом.

28 грудня 2014 року, прийнявши присягу на вірність Батьківщині, у складі 24 окремої механізованої бригади був направлений в Луганську та Донецьку області. Два роки та шість місяців кулеметник Василь Більчук захищав територіальну цілісність своєї держави під час антитерористичної операції. За вірність та глибокий патріотизм був неодноразово нагороджений орденами та медалями, а саме: орденом «Знак пошани» від Міністра Оборони України та « Хрестом Мужності» і медаллю учасника АТО від командира бригади.

Після закінчення контракту повернувся додому та працював на Здолбунівському цегельному заводі.

Початок повномасштабного вторгнення в Україну російського агресора, змінило життя Василя Більчука. До лав Збройних Сил України він був призваний в жовтні 2022 року.

З березня 2023 року в складі 42-ї окремої механізованої бригади, у роті розвідки стрілок-розвідник Василь Більчук боронив Україну на Донеччині.

Життя Захисника обірвалося 18 лютого 2024 року під час обстрілу FPV-дронами противника позицій Збройних Сил України поблизу н.п. Хромове Донецької області.

Поховали Героя на кладовищі в с.Коршів.

У Березному віддали останню шану загиблому військовому Ігорю Мазепі

Захисник народився 03 лютого 1968 року та проживав у місті Березне. Навчався Ігор у місцевій школі № 2, потім продовжив навчання у Острозькому професійно-технічному училищі № 13. З 1986 по 1988 рік проходив строкову військову службу у десантних військах. Здобувши у 1989 році в профтехучилищі спеціальність слюсара-наладчика з ремонту побутової техніки працював електромонтером у рідному місті Березне. З 1992 по 2006 рік був слюсарем, майстром контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, а також інженером з метрології Березнівського фарфорового заводу.

20 грудня 2022 року Ігоря призвали на військову службу. Служив сержантом, командиром розвідувального відділення розвідувального взводу на Запорізькому та Донецькому напрямках.

З 05 вересня 2023 року, внаслідок ворожої обстрілу на Донеччині, Ігор Мазепа вважався зниклим безвісти. Дорога Ігоря Івановича до рідної домівки виявилася довгою. Після тривалих пошуків тіло Герой все таки повернувся додому

Церемонія прощання з українським воїном відбулася 25 лютого. Поховали Захисника на місцевому кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.

У загиблого Героя залишилися дочка Світлана, сестра, внучки Єва та Аня.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблих Захисників, розділяємо їхній біль та горе.

Нехай світлий спомин про українських воїнів, полеглих за Україну, назавжди залишиться пам’яті прийдешніх поколінь.