2 червня в місті Рівне Рівненська громада в скорботі попрощалася із Захисником України Олексієм Романчуком.

Олексій народився в Якутії в місті Нерюнгрі. Саме там на той час працювали батьки. В Якутії Олексій закінчив школу, вищу освіту здобував уже в Рівному – навчався у МЕГУ
ім. С.Дем’янчука.

Олексій хоч і народився в росії, завжди вважав Україну своєю Батьківщиною. Від 2014 року, коли почалися перші прояви російського вторгнення, був готовий стати на захист країни. У 2015 році навіть пішов у військкомат, аби записатися добровольцем, хоч мав поганий зір. Проте, тоді отримав відмову: чекайте, коли буде потреба, зателефонуємо. І зателефонували вже у березні 2022 року.

Із першого дня війни Олексій активно почав волонтерити, допомагати. Він займався послугами з перевезення. Тож швидко включився у допомогу військовим. А вже 21 березня його запросили у військкомат. Він відчував, що його місце там. Казав, що мусить зробити все, аби у нас не було таких звірств, як у Бучі, аби ворог сюди не прийшов.

Цілеспрямований, активний, надзвичайно комунікабельний Олексій легко і швидко знаходив спільну мову з людьми. Тож спершу допомагав на місці з ремонтом техніки, але врешті вирішив перевестися у бойову бригаду. Це було його рішення, він так відчував, вважав це правильним, робити ж по совісті було його життєвим принципом. Тож поїхав на навчання на Львівщину, за кілька днів вже їхав на Черкащину. А звідти – на Миколаївщину, Херсонщину. Командири бачили його прагнення щось змінити, щось робити. Хлопці казали, що для побратима Льоші не було поняття відмовитися – навіть коли він розумів небезпеку, йшов і виконував завдання, без страху, бо так було треба.

Рідних Олексій завжди оберігав, захищав від усіх негараздів, батьки до останнього не знали, що син знаходиться у зоні активних бойових дій, бо ж він не хотів, щоб вони зайвий раз хвилювалися.

Олексій дуже любив своїх синів – 13 і 19 років, пишався ними, всім розповідав про їхні успіхи. А там, на війні, родиною для нього стали побратими. Він дуже переживав за хлопців. Йому самому завжди всього вистачало, нічого не треба було, а от хлопцям: то вийшли без нічого – хлопцям треба каремати, хлопцям треба спальники. І нічого, що й сам міг залишитися без нічого, хлопці були на першому місці.

У мирному житті Олексій дуже любив подорожувати, рибалити, читати. Саме книги просив у рідних передавати в посилках, саме книги були надійними супутниками навіть в окопах.

Разом із коханою Оксаною будували плани. Перш за все – на спільне життя. Вже 9 грудня 2022 року вони з Оксаною повинні були стати офіційним подружжям. 1 грудня Олексій написав та передав командиру заяву на одруження. І пішов на завдання. 3 грудня зв’язок із його підрозділом був втрачений.

Щодня впродовж цих місяців, поки 43-річний солдат Олексій Романчук вважався зниклим безвісти, рідні не втрачали надії, що він живий. Та на жаль, минулого тижня сім’ю повідомили про попередній збіг ДНК в одному з тіл, які ворог повернув в Україну після обміну 30 січня.

Рідні до останнього не могли повірити, що їхнього Льоші вже немає.

Завжди чинити по совісті, не боятися перешкод, сміливо йти вперед – саме такими принципами керувався у своєму житті Олексій Романчук. Мужній Воїн знав, що якщо не піде боронити Батьківщину, то війна прийде до порогу його будинку, до його родини та батьків. Олексій щиро вірив у те, що зараз у нас є шанс звільнитися від рашистської нечисті.

Він не міг інакше, він не міг не піти, не міг не стояти до останнього.

Поховали Героя на території кладовища «Нове».

2 червня в Білокриницькій громаді віддали останню шану Захиснику-Герою Дмитру Юфимчуку, 1997 року народження.

Молодий, красивий, усміхнений.

Життя солдата Дмитра Юфимчука обірвалося 26 травня в районі населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Мужній Воїн-Захисник загинув, захищаючи Україну, захищаючи кожного з нас.

Доземний уклін батькам за Сина, низько схиляємо голови у скорботі.

Поховали Героя в селі Городище.

Щиро співчуваємо родинам, близьким людям, друзям, військовим побратимам, розділяємо з вами пекучий біль від непоправної втрати.

Вічна світла пам’ять Воїнам Олексію, Дмитру.

Вічна слава, шана і честь військовослужбовцям Збройних Сил України Олексію Романчуку, Дмитру Юфимчуку!

Пам’ять про наших мужніх Захисників, які віддали життя за Україну, житиме у віках!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль.

(у публікації використано інформаційні матеріали Рівненської міської ради, Білокриницької сільської ради)