19, 20, 21 серпня громадськість Рівненського району віддала останню шану своїм Захисникам Анатолію Микосянчику, Петру Дорошу, Анатолію Цикуну, Олександру Калішевичу, Василю Савчуку.

     19 серпня 2023 року на території Деражненської громади було оголошено День жалоби, громада в скорботі попрощалася із жителем села Бичаль Анатолієм Микосянчиком, 1985 року народження. Чоловік був мобілізований 27 квітня 2022 року. Служив радіотелефоністом артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини.

На жаль, 13 серпня 2023 року під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Роботине Запорізької області Анатолій загинув.

Похоронили військовослужбовця на території місцевого кладовища села Бичаль.

Чудовим і душевним, завжди привітним, а ще – люблячим батьком, прекрасним чоловіком, чуйним сином, братом, надійним другом, побратимом – саме таким Анатолій Микосянчик назавжди залишиться в пам’яті людей, хто його знав.

       20 серпня в День жалоби жителі Костопільської громади віддали останню земну шану, належно попрощалися й провели жителя громади, Захисника, солдата Петра Дороша.

Він був доброю та відкритою людиною, надійним товаришем, завжди готовим підставити плече у важку хвилину, сміливим і відданим військовослужбовцем – за це його любили й цінували.

16 серпня 2023 року Петро Дорош помер від отриманих поранень у комунальному підприємстві «Дніпровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечникова».

Вдома на Петра чекали двоє синів та дочка.

Похоронили Героя в рідному селі Осова на території місцевого кладовища.

       20 серпня в Головинській громаді в День жалоби попрощалися із земляком, відважним Воїном-Захисником, старшим сержантом Анатолієм Цикуном із села Базальтове.

Анатолій народився 11 квітня 1976 року в селі Базальтове. Все своє життя прожив у рідному селі. Анатолій Миколайович мав чудовий голос, співав у церковному хорі села Базальтове. Анатолій Цикун був хорошою людиною, завжди був привітний до людей, готовий підтримати, допомогти, коханий чоловік, тато та дідусь, надійний друг, товариш, патріот своєї країни.

18 серпня 2023 року, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність, Анатолій Цикун загинув як справжній Герой. Вірний син свого народу віддав за рідну країну найдорожче – власне життя.

Похоронили Героя під залпи почесної варти на території місцевого кладовища в рідному селі Базальтове.

       20 серпня у селі Користь Корецької громади попрощалися із земляком Олександром Калішевичем.

Олександр народився 21 липня 1976 року. Проживав у селі Користь, навчався у Користівській загальноосвітній школі. Був найстаршим серед трьох братів. Нині менший брат також захищає Україну від російської навали на Запорізькому напрямку.

Був добрим, працелюбним, хорошим батьком і люблячим чоловіком. Виховував чотирьох дітей. Старший син Олександра вступив у військовий навчальний заклад, щоб бути на варті захисту Батьківщини.

До лав Збройних Сил України Олександр Володимирович був призваний 16 червня 2023 року. Його життя обірвалося 12 серпня в районі населеного пункту Масютівка Куп’янського району Харківської області під час виконання бойового завдання, внаслідок обстрілу військами рф.

Похоронили Воїна на території місцевого кладовища.

        21 серпня у Гвіздові Корецької громади у Вічність провели сержанта Василя Савчука.

Василь народився 2 лютого 1972 року. Проживав у селі Гвіздів. Навчався у Гвіздівській школі, потім – у ВПУ № 24 м.Корця, де здобув професію тракториста-машиніста. Був опорою для всієї сім’ї, а надто – для своїх донечок, яких любив понад усе. Був простим і щирим, майстром на всі руки.

Не зміг стояти осторонь усіх подій у країні і став на захист нашої держави від російських окупантів. Ще у 2015 році полишив свою родину і пішов воювати. Виконував завдання, за які ніхто не брався. Нагороджений відзнакою Президента України за участь в АТО. Казав: «Я нічого не боюся, мені не страшно, шкода лише молодих». І їхав у саме пекло, виконував свій військовий обов’язок, аж доки не зупинилося його серце – 15 серпня поблизу населеного пункту Магдалинівка Запорізької області сержант Василь Савчук помер.

Щирі співчуття дружині та донечкам Захисника України.

Біль втрати ніколи не загоїться в серцях рідних, побратимів та друзів Василя Феофановича. Та добрий і світлий спомин про Героя стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті вдячних людей.

Ціною власного життя наші Герої виборювали право Українського народу бути вільним, право жити в незалежній державі.

Схиляємо голови, розділяємо з родинами, близькими людьми, друзями, бойовими побратимами біль, горе від непоправної втрати.

Вічна світла пам’ять Воїнам.

Слава, вічна шана і честь військовослужбовцям Збройних Сил України Анатолію Микосянчику, Петру Дорошу, Анатолію Цикуну, Олександру Калішевичу, Василю Савчуку!

Хай добрий, світлий спомин про Захисників держави Україна навічно залишиться в нашій пам’яті та в пам’яті всіх прийдешніх поколінь народу України!

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(у публікації використано інформаційні матеріали Деражненської сільської ради, Костопільської міської ради, Головинської сільської ради, Корецької міської ради, газети «Вісник Кореччини»)