18 січня 2024 року у двох громадах Рівненського району прощалися з воїнами, які загинули на війні, боронячи незалежність та територіальну цілісність України.

Сьогодні місто Рівне прощалося із вірним сином Батьківщини та захисником - Андрієм Яремчуком.

Андрій народився у селі Світанок на Кореччині. Після закінчення школи служив у армії. Коли ж повернувся, працював на будівництві в Україні та за кордоном.

Із 5 березня 2022 року став на захист Батьківщини, бо вважав, що це обов’язок кожного українця боронити свою землю.

Тривалий час Андрій ніс службу на кордоні з Білоруссю, а з 5 січня 2024 року з підрозділом вирушив на Донеччину.

12 січня 2024 року 41-річний старший солдат Андрій Яремчук, відданий військовій присязі, загинув на полі бою у Бахмутському районі Донецької області.

Людина-усмішка — таким завжди пам’ятатимуть Андрія Яремчука його рідні, друзі та знайомі. Надзвичайно позитивний, веселий, добрий, чесний та щирий. Був найкращим татом та чоловіком.

У Захисника залишилися дружина та 17-річний син.

З воїном попрощалися на майдані Незалежності, панахида відбулася у Свято-Покровському соборі. Поховали Андрія Яремчука на Алеї Героїв кладовища «Нове».

Здовбицька громада провела останнім земним шляхом молодого воїна Едуарда Крижанівського.

Народився Едуард 6 вересня 1992 року в селі Здовбиця. Навчався у Здовбицькій середній школі, потім у Здолбунівському залізничному училищі, де здобув професію маляра-штукатура.

У 2015 році Едуард одружився, згодом у подружжя народилася донька Олександра.

З 11 лютого 2023 року поповнив лави Збройних Сил України, служив на Донецькому напрямку.

14 липня 2023 року був направлений командуванням на навчання, де пройшов курс підготовки командирів відділень, головних сержантів взводів.

Едуард завжди з відповідальністю ставився до будь-якої справи, тому користувався повагою як колег на роботі, так і побратимів на фронті.

28 грудня 2023 року під час виконання чергового бойового завдання, внаслідок атаки дронів, Едуард Крижанівський отримав важкі поранення та був направлений до військового госпіталю. Лікарі з усіх сил намагалися врятувати життя Героя, та, на жаль, поранення були надто важкі - 15 січня 2024 року серце Едуарда Крижанівського зупинилося.

Щиро люблячий та дбайливий син для батьків, завжди усміхнений для друзів, чудовий тато, люблячий чоловік, він завжди був готовий прийти на допомогу. Саме таким його запам’ятають усі, хто любив та шанував.

Вічна пам'ять та шана загиблим військовослужбовцям!

Глибокі та щирі співчуття рідним!

Співчуття громадам, які втратили справжніх патріотів та вірних синів України.