17 серпня в Рівному назавжди попрощалися із 21-річним Захисником України Романом Кужелем.

Роман народився в Рівному. Після закінчення 25 школи навчався на кухаря та одночасно працював на будівництві, на станції техобслуговування авто. Мав «золоті руки», робота просто горіла в руках. Любив автівки, рибалити. Надзвичайно ніжний, люблячий, співчутливий, мав багато друзів, яких завжди підтримував, він умів вислухати, заспокоїти, розрадити. Роман любив щиро допомагати, дивувати, робити сюрпризи, дарувати подарунки. Надзвичайно любив свого молодшого брата. А ще освідчився коханій, планували одружитися після закінчення війни.

Рома був дуже відповідальним, тож коли розпочалася війна, він допомагав у сховищі 25 школи, за тим був членом ДФТГ, потім разом із хлопцями підписав контракт із ЗСУ, говорив «А хто як не я? Якщо я не піду воювати сьогодні, завтра ви всі мінятимете паспорти на російські». Був надзвичайно задоволений службою, любив зброю, міг годинами розповідати про неї, про приціли, особливості. Роман розумів, за що саме воює, усвідомлював усю відповідальність, але мав власні плани, мріяв і чекав повернення додому.

7 серпня 2023 року в районі населеного пункту Козачі Лагері Херсонської області солдат Роман Кужель загинув, зумівши врятувати життя багатьом побратимам.

Не збудуться мрії, які так щиро плекав у своєму серці молодий Захисник – відзначити весілля після війни, мати родину та дітей.

Поховали мужнього, самовідданого Героя на території кладовища «Нове».

            17 серпня в селі Кустин Олександрійської громади попрощалися, провели останньою життєвою дорогою земляка Ігоря Стасюка.

Народився Ігор 27 вересня 1992 року в місті Рівне. Закінчив Рівненський ліцей числом 27. Навчався у Рівненському економіко-технічному коледжі на електромеханіка. Потім родина Ігоря переїхала в село Кустин на постійне проживання, там і займалися власною справою.

У свій час Ігор створив сім’ю з коханою Ганною, народили двох доньок. Ігор працював, аби забезпечити родину, не цурався фізичної роботи. Та попри це, завжди знаходив час для рідних – був хорошим сином, люблячим чоловіком, дбайливим, турботливим батьком, добрим братом. Він мав багато друзів, бо був добрим, допомагав усім, хто потребував допомоги, переймався бідами людей, останнє міг віддати, аби допомогти людині. Мужній, спортивний, відважний, сміливий – це про Ігоря. Таким він був, таким і залишиться в пам’яті людей, хто його знав.

16 серпня 2022 року Ігор був призваний на військову службу під час мобілізації. Був військовослужбовцем загону підтримки спеціальних операцій, батальйону «Любарт», кулеметником.

Командир про Ігоря казав: «Людина залізної волі, людина без страху, добряк, якого ще треба пошукати, справжній друг».

8 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України, поряд із населеним пунктом Козачі Лагері Херсонської області, внаслідок вогневого контакту з противником на лівому березі річки Дніпро Ігор загинув. Стільки життів врятував Ігор під час війни, а своє – не зміг.

Поховали військовослужбовця на території сільського кладовища.

Висловлюємо наші щирі співчуття родинам, близьким людям, друзям, землякам, військовим побратимам загиблих.

Вічна світла пам’ять Воїнам.

Слава, вічна шана і честь військовослужбовцям Збройних Сил України Роману Кужелю, Ігорю Стасюку.

Хай добрий, світлий спомин про Захисників України назавжди залишиться в нашій пам’яті, в пам’яті всіх прийдешніх поколінь українського народу.

Голова Рівненської районної державної адміністрації – начальник Рівненської районної військової адміністрації Олександр Коваль

(у публікації використано інформаційні матеріали Рівненської міської ради, Олександрійської сільської ради)