16 червня 2025 року у Рівненському районі віддали останню шану п’ятьом Захисникам

16 червня 2025 року у Рівненському районі віддали останню шану п’ятьом Захисникам – Миколі Шатілову із Здолбунівської громади, Тарасу Іванішину з Костопільської громади, Владиславу Затірці з Острозької громади, Олександру Мельничуку з Корецької громади та Василю Максимчуку з Білокриницької громади.

Микола Шатілов народився на Хмельниччині. Пізніше родина переїхала до Казахстану. Згодом здобув професію тракториста. Пізніше переїхав до Здолбунова.

Микола працював водієм у ПАТ «Рембуд», згодом -  у ПАТ «Дікергофф Цемент Україна», а потім їздив за кордон далекобійником. 

24 лютого 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України та став на захист державних кордонів. 

Ніс службу на Донеччині, Луганщині, Харківщині. За час служби отримав низку почесних грамот, подяк та відзнак:  медаль «Захиснику Харкова. За честь! За славу, за народ!», відзнаку командира 14-ї окремої механізованої бригади ім. Князя Романа Великого, медаль «Незламним героям російсько-української війни», відзнаку Міністра оборони України «За поранення». У 2023 році був нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня».

11 червня 2025 року Герой загинув внаслідок ворожого обстрілу на Харківщині.

Поховали Героя на місцевому кладовищі.

Тарас Іванішин народився 24 червня 1984 року у Костополі. Навчався у школах № 2 та № 8, закінчив Костопільський будівельно-технологічний коледж. 

У лютому 2023 року приєднався до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив підготовку у навчальному центрі, потім його приписали до десантно-штурмової бригади й перекинули у Миколаївську область, потім  у Дніпропетровську. У червні 2023-го його підрозділ перекинули на Запорізький напрямок фронту. 

11 вересня 2023 року Герой загинув на Запорізькому напрямку, до цього вважався зниклим безвісти. 

Поховали Воїна на кладовищі «Нове» у Костополі.

Затірка Владислав народився 26 червня 1999 року у селі Верхів.

З 2006 по 2014 роки навчався у НВК «Верхівська ЗОШ І-ІІ ступеня », після чого продовжив здобувати середню освіту у Грем’яцькій школі. 

Після завершення школи вступив до Рівненського вищого професійного училища Департаменту поліції охорони, де здобув спеціальність «Інкасація та фізична охорона». Завершивши навчання, Владислав працював на будівництві.

Затірка Владислав добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Разом із батьком, Затіркою Леонідом Іллічем, він протягом двох років брав безпосередню участь у захисті Батьківщини на різних напрямках бойових дій. 

Олександр Мельничук народився 27 березня 2000 року у місті Корець. 

Молодший сержант Мельничук Олександр повернувся додому на щиті.

Зустріли його як справжнього Воїна. Як Героя, який вдруге став до зброї, щойно виповнилося 25. Який не чекав — а йшов. Захищати. Нас.

Поховали Героя на місцевому кладовищі. 

12 червня 2025 року природньою смертю під час виконання службових обов’язків помер головний сержант Василь Максимчук.

Його серце зупинилося на службі.

Добрий, відповідальний, щирий — він завжди був поруч, коли було потрібно. Надійний побратим, турботливий син, люблячий батько та справжній чоловік.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі у селі Антопіль. 

Схиляємо голови у скорботі!