13 жовтня 2026 року у Рівненському районі попрощалися з військовослужбовцями – Святославом Понаріним з Рівненської громади, Віктором Кохном з Костопільської громади, Ігорем Савчуком з Корецької громади, Олександром Петруком з Гощанської громади, Тарасом Райчуком з Бугринської громади та Миколою Свердликом з Білокриницької громади

Святослав Понарін народився 05 липня 1997 року у Рівному. Закінчив школу-ліцей «Елітар», а згодом навчався у Національному університеті «Львівська політехніка» на кафедрі хімічної технології переробки нафти та газу.

Під час навчання у Львівській політехніці Святослав пройшов військову кафедру, а згодом вступив на строкову військову службу. Служив зв’язківцем у Чернівцях. Наприкінці грудня 2021 року, після демобілізації, повернувся додому.

За час служби Воїн пройшов гарячі напрямки фронту, зокрема Бахмут.

07 жовтня 2026 року серце 29-річного майора Святослава Понаріна зупинилося в лікарні у Дніпрі.

У Героя залишилися дружина, батьки та сестра.

Прощання із Захисником відбулося на майдані Незалежності у Рівному. Після цього запланована кремація.

Віктор Кохно народився 13 березня 1983 року. Військовослужбовець виріс і навчався у Костополі, закінчив міську школу № 1. У Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука навчався на факультеті художніх виробів з металу. Після здобуття освіти працював за фахом на різних підприємствах, в останні роки виконував художні роботи на виробництві пам’ятників.

У травні 2024 року Віктор Кохно уклав контракт із ЗСУ. Служив на Сумщині майстром відділення інженерних боєприпасів інженерно-саперного взводу батальйону безпілотних систем.

У травні 2025 року Захисник був поранений і лікувався. Після поранення був обмежено придатний, але повернувся на службу.

05 жовтня 2026 року солдат Віктор Кохно загинув унаслідок атаки ворожого дрона поблизу Діброви Шосткинського району на Сумщині.

У Героя залишилися мама, вітчим, сестра і брат, який також служить.

Поховали Віктора Кохна на «Новому» цвинтарі в Костополі.

Ігор Савчук народився та виріс у селі Головниця у багатодітній родині. Навчався у місцевій школі, згодом продовжив освіту у ВПУ № 1 міста Рівне, де здобув фах будівельника. Проживав зі своєю  сімʼєю у селі Даничів.

У 2022 року Воїн став на захист держави. Служив стрільцем-санітаром.

27 березня 2025 року життя Захисника обірвалося під час виконання бойового завдання.

Понад рік військовослужбовець вважався зниклим безвісти.

У  Героя залишилися дружина та троє діток.

Поховали Воїна на місцевому кладовищі.

Олександр Петрук народився 06 вересня 1995 року у селі Красносілля, де минули його дитинство та юність. Навчався у Красносільській загальноосвітній школі, згодом здобув професію електрика в Нетішинському професійно-технічному училищі.

У листопаді 2015 року Олександра Петрука призвали на військову службу, а згодом він проходив службу за контрактом. Брав участь в антитерористичній операції на сході України.

З початком повномасштабного вторгнення, у березні 2022 року, Олександр Петрук знову став до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником.

У квітні 2025 року під час виконання бойових завдань на Сумському напрямку отримав поранення. Попереду були тривале лікування та непростий шлях відновлення.

12 жовтня 2026 року на 31-му році життя, перебуваючи вдома, військовослужбовець раптово помер.

Поховали Героя на місцевому кладовищі у селі Красносілля.  

Тарас Райчук народився 23 липня 1990 року. Житель села Новоставці.

06 листопада 2023 року Тарас Райчук був призваний на військову службу. Мав звання старшого матроса.

08 жовтня 2026 року Герой загинув в районі населеного пункту Шолохове Дніпропетровської області.

Поховали Захисника на місцевому кладовищі у селі Новоставці. 

Микола Свердлик народився 08 березня 1975 року. Житель села Антопіль.

Вірний військовій присязі, Микола Свердлик мужньо виконував свій обов’язок, боронячи Україну.

04 жовтня 2026 року Герой загинув під час виконання бойового завдання.

Поховали військовослужбовця на місцевому кладовищі села Антопіль.

Схиляємо голови у скорботі!