03 червня 2026 року у Рівненському районі попрощалися із трьома Захисниками

03 червня 2026 року у Рівненському районі попрощалися із трьома Захисниками – Сергієм Бандрівським з Рівненської громади, Петром Романенком з Головинської громади та Сергієм Кулішем із Здолбунівської громади.  

Сергій Бандрівський народився 25 жовтня 1973 року на Сахаліні, де працював його батько. Ще в дитячому віці разом із родиною повернувся на історичну батьківщину – до Дрогобича на Львівщині. Навчався у місцевій загальноосвітній школі, а згодом закінчив спеціалізований заклад військового спрямування – тодішню школу прапорщиків. У подальшому здобув дві вищі освіти.

Майже все свідоме життя Сергій Бандрівський був військовослужбовцем.

З 2014-го року Воїн брав участь в антитерористичній операції у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Під час боїв у Луганській області отримав поранення і був демобілізований, однак продовжив службу у Нацгвардії. Повернувшись до цивільного життя, займався підприємницькою діяльністю. На початку повномасштабного вторгнення військовослужбовець знову став на захист Батьківщини – спочатку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, а згодом – у 150-й бригаді.

16 серпня 2024 року 50-річний капітан Сергій Бандрівський загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.

У Захисника залишилися дружина, син, мама та брат.

Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.

Петро Романенко народився 07 вересня 1982 року у селі Ставок.

20 травня 2024 року військовослужбовець був призваний на військову службу та склав Військову присягу на вірність Українському народові.

19 липня 2024 року мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, вірний присязі та Україні, Герой загинув під час виконання бойового завдання, у ході ведення бойових дій поблизу села Парасковіївка Покровського району Донецької області.

Певний час Воїн вважався безвісти зниклим.

На жаль, ДНК-експертиза підтвердила загибель військовослужбовця.

Поховали Захисника на місцевому кладовищі у селі Ставок.

Сергій Куліш народився 21 грудня 1989 року на Сарненщині, зростав разом з двома братами. У 2002 році  родина переїхала у село Новосілки, де Сергій Куліш закінчив дев’ять класів у місцевій  школі. Потому здобув  професію штукатур, лицювальник-плиточник, маляр. Працював будівельником за кордоном, потім в Україні.

Військовий брав участь у Революції Гідності, адже змалку мав свідому громадянську позицію.

Після початку повномасштабного вторгнення Герой  відразу вирішив доєднатися до лав Сил оборони. Тричі їздив у військкомат до Рівного, але отримував відмову. У вересні 2023 року отримав повістку й одразу прибув за викликом.

Після навчального центру разом з братом служив у 71-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ на Запорізькому напрямку. Був стрільцем-санітаром.

У  листопаді 2023 року рідним сповістили, що Сергій Куліш вважається зниклим безвісти.

У травні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила, що Сергій Куліш загинув 19 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання на Запоріжжі.

Поховали Героя на місцевому кладовищі у  селі Новосілки.

Низько схиляємо голови у скорботі!