02 листопада 2026 року у Рівненському районі попрощались із Захисниками – Юрієм Гнесюком з Рівненської громади, Ігорем Демчуком з Малолюбашанської громади, Андрієм Жулавніком із Здолбунівської громади, Миколою Максимчуком з Острозької громади та Олегом Лобачем з Костопільської громади

Юрій Гнесюк народився 07 травня 1987 року у Корці, однак усе життя прожив у Рівному. Навчався у школі № 19, після чого вступив до Рівненського вищого професійного училища № 1, де здобув професію столяра.

Після навчання близько чотирьох років працював на підприємстві з виробництва керамічних виробів, згодом – у будівельній сфері. Останніми роками займався дорожніми роботами. Працював у компаніях «Будальянс Інвест» та «Євромагістраль».

У січні 2025 року Юрій Гнесюк приєднався до лав Збройних Сил України. Спочатку Воїн проходив військове навчання, після чого його підрозділ направили на Сумський напрямок.

25 березня Юрій Гнесюк вирушив на бойову позицію, а 04 квітня 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання в Курській області.

Згодом особу захисника вдалося встановити за результатами ДНК-експертизи.

04 квітня 2025 року 37-річний солдат Юрій Гнесюк загинув на Курському напрямку.

У Захисника залишилися дружина та двоє синів.

Поховали Захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.

Ігор Демчук народився 23 серпня 1981 року. Навчався у Данчимістській школі, згодом — у Костопільському будівельно-технологічному коледжі. Після навчання проходив строкову військову службу.

Працював на ТОВ «Свиспан Лімітед».

30 січня 2023 року Ігор Демчук приєднався до лав Збройних Сил України, добровільно ставши на захист Батьківщини.

29 березня 2024 року Герой загинув під час виконання бойового завдання у Донецькій області.

Поховали Воїна на місцевому кладовищі села Мирне.

Андрій Жулавнік народився у місті Костопіль. Зростав разом зі старшим братом. Згодом сім’я переїхала до села Новомильськ. Навчався в Новомильській початковій школі, далі продовжив навчання в Копитківській ЗОШ І-ІІІ ст. По закінченню Воїн вступив у Здолбунівське ВПУЗТ.

Працював у вагонному депо та навчався на заочному відділені Київського університету залізничного транспорту. Пізніше працював на цементно-шиферному комбінаті.

У квітні 2024 року Андрій Жулавнік став на захист України. Пройшовши навчання, ніс службу в 68-й окремій аеромобільній бригаді ім. Олекси Довбуша. Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Через два з половиною роки підтвердилося, що Андрій Жулавнік загинув 29 травня 2024 року на Донеччині.

У Воїна залишилася донька.

Поховали Героя на місцевому кладовищі села Новомильськ.

Микола Максимчук народився 05 січня 1970 року у селі Почапки, а більшу частину життя прожив в Оженині. Після закінчення Оженинської загальноосвітньої школи № 3 здобув професії слюсаря, водія та тракториста в Острозькому ВПУ № 28. Працював в Оженинському ліцеї.

Служив Воїн у званні сержанта на посаді старшого стрільця відділення охорони військової частини А5170.

На жаль, під час проходження військової служби військовослужбовець захворів. Попри лікування, 24 жовтня 2026 року його серце зупинилося у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні.

Поховали Захисника на місцевому кладовищі села Оженин.

Олег Лобач народився 04 червня 1978 року у селі Велика Любаша на Костопільщині. Навчався у школі в Підлужному (нині - Великолюбаський ліцей), потім вивчився на столяра в тодішньому Костопільському профтехучилищі.

У березні 2025 року Олег Лобач став на службу. Пройшов навчання на гранатометника у Десні на Чернігівщині і був зарахований стрільцем-снайпером штурмового відділення.

Служив на Харківщині, на Сумщині, потім його підрозділ перекинули в Донецьку область.

Востаннє Олег Лобач спілкувався з рідними наприкінці серпня 2025 року, відтоді жодного зв'язку з ним не було. За кілька тижнів родина Воїна одержала сповіщення, що солдат Олег Лобач 11 вересня 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання у Покровському районі на Донеччині.

У серпні цього року рідним повідомили про збіг ДНК-профілю. Повторний аналіз підтвердив збіг, Олега Лобача було визнано загиблим.

У Воїна залишилися дружина та двоє дітей.

Поховали Захисника на місцевому кладовищі.

Схиляємо голови у скорботі!